Глава 41

Леся Коваль

Так... Щось мене понесло не в ті степи. Але Саша.. Паскудник геть не збавляє обертів. Не гальмує на поворотах. Ось тобі й круті віражі.

Від подиву розкриваю рот. Хочеться сміятись та насварити його одночасно. Тільки не схоже, що чоловік жартує. За час який ми провели разом, дізналась, що серйозними речами Саша не жартує. Тим паче із моїми батьками він уже знайомий. Та й їхнє схавлення його як зятя також є. Тож його нічого не стримує зробити мені пропозицію руки та серця.

Але занадто швидко ця пропозиція.

Втім у нас усі події у стосунках відбуваються з космічною швидкістю.

— Може й піду. — чесно відповідаю. 

Не виключаю такого розвитку подій, бо... Та Бог його знає. Просто це наче логічно, що стосунки матимуть таке продовження. Двійко людей саме тому стають парою. Але до цього часу не задумувалась про весілля, сім'ю, дітей врешті-решт. Якось не сміла мріяти так далеко.

Тому й не даю чіткої відповіді. Не хочу давати обіцянку. 

— Не чекала, якщо вже говорити чесно, такого запитання.

— Вважаєш - я поспішив тебе питати про заміжжя?  — запитує, припіднімаючись. 

— Наші стосунки й так схожі на бурхливий потік, тому мабуть я б не мала дивуватись. Але я ще не думала про таке. Хоч, смію зізнатись, приємно, що ти це мав у думках. 

— Сонечко моє, я не примушую тебе ось прямо сьогодні чи завтра йти до РАКСу зі мною та одягати обручку. Але тепер знатимеш – бажання затягнути тебе під вінець та документально підтвердити, що ти моя у мене є. 

— Я і без усього цього твоя.

— Моя. — шепоче він, пригортаючи до себе ще ближче. Тягнеться за поцілунком паршивець, а я невзмозі встояти. Ось що за змій-спокусник? 

— То на роботу ти не йдеш?

— Не йду. 

— І що ж робитимеш весь день?

— Усе залежить від твоїх побажань. Мені не принципово як проводити відпустку. Аби з тобою. Може махнемо до Одеси? Іспити ти склала. Чи може щось планувала, а я не знаю? 

— Планувати щось далі, ніж на один день вже довгий час перестало бути моєю звичкою. Врешті з появою у моєму житті твого брата, а головне - твоєю, планувати щось не виходить. Ви двоє занадто несподівано та круто змінили життя моє та Каті. Тепер кожен день - якась несподіванка...

— То як щодо Одеси. Сонячні дні на березі моря. Тільки ми удвох. Як тобі такий план?

— Спокусливо. Занадто, щоб відмовитись. А коли? 

— Навіть сьогодні, якщо хочеш. 

— Завтра. Треба ж хоч трохи речей із собою взяти. А ще купальник знайти. Він же бо зна де.  А де ми зупинимось? Треба ж напевно готель забронювати або хоча б знайти..

Олександр Бойко

Треба ж таке. Леся не просто погодилась на невеличку відпустку біля моря. Вона загорілась думкою про спільний відпочинок. Одразу перейнялась організацією подорожі, а я...

Я не міг стримати щасливої посмішки. Моя кохана щиро хотіла відпочивати разом. Проводити час не тільки там, де подобається їй, а й мені також. Вона так загорілась цією ідеєю, що перелічувала все. 

Над частиною організаційних моментів ми могли не задумуватись надто сильно, як будь-які інші пересічні відпочиваючі. Дах над головою у курортному місті не був проблемою навіть у розпал курортного сезону. У Одесі я мав одразу декілька варіантів для зупинки, про що й поспішив розповісти коханій, поки та не почала непотрібні пошуки у мережі.

Вона завмерла оцінюючи кожен із запропонованих варіантів. Слід відзначити, що то було доволі кумедне видовище — одягнена у саму лиш спідню білизну, зігнена посеред кімнати із джинсами в руках із доволі серйозним обличчям. Нехай волосся ще не торкався гребінець - моя дівчинка виглядала мило. І до біса сексуально. 

Ми мали можливість зупинитись у готелі Дімки. Навіть попереджати про свій приїзд нікого не треба. За нами завжди був один - два номери на випадок раптового приїзду. 

Або ж пожити на моїй яхті. Коли відпочивав сам — здебільшого так і робив. Але не певен що такий варіант підходить для двох. Тому Леся мала право відмовитись від ночівлі на судні, яке гойдалось на хвилях у одеському порту. 

На сам кінець була можливість погостювати у моїх друзів. Вони вже неодноразово запрошували, але відвідати їх то не було часу, то можливості. Та не цього разу. Із Лесею я хотів їх познайомити. Впевнений - вона стане частинкою компанії. Нещодавно одружений Марк із Кароліною їй точно сподобаються. Думаю, спільну мову знайдуть. 

Бо моя колишня ні їм не подобалась, ні вони їй. Зараз розумію, що саме через цю стерву і бачився з другом та його дружиною так рідко. 

Але Лесі таку деталь уже не розповідаю. Не певен, що згадка про колишню потрібна. А такі подробиці можуть зіпсувати сонячний настрій моєї коханої білявки. Тим більше не хочу, щоб вона якось гризла себе думками та боялась знайомства із друзями. 

Треба, до речі, повідомити їм про свій приїзд. Сподіваюсь — подружжя у місті та зможе знайти час для нас. Пишу Марку повідомлення, бо телефонна розмова може затягнутися. Надто не часті вони в нас.

І поки серед запропонованих варіантів Леся обирає найвдаліший, я потрохи складаю дорожню сумку. Речей беру трохи. На кілька днів їх і не потрібно багато. Це у моєї красуні виникла нова проблема. Вона знову розгубилась. Цього разу перед шафою. 

Мої коментарі та жарти здаються тут зайвими, тому зникаю на кухні. Треба приготувати сніданок. Він у нас виходить трохи пізнім, але вже як є.