Глава 9

Олександр

Що сталося з нашою розмовою? Як розповідаючи про колишню, почав просити Лесю не закохуватись в мене? Як докотився до цього?

А Леся теж не промах - відповіла так, що я почав сумніватись у власній привабливості. Ще й так прямо вказала на різницю у віці. Хіба десять років то велика різниця? Наче ж не століття нас розділяють і розуміємо один одного непогано. Чого тоді така упередженість щодо тих десяти років? Хіба ж я старий у свої тридцять один?

От же синьоока відьмочка вдарила точно в ціль. Зачепила, що гріх було не скористатися можливістю і хоч трохи не спровокувати її.

— Простіше кажучи я застарий для тебе. І що я ні трохи не подобаюсь тобі?

— Чому ж? Подобаєшся... — відповідає вона, спрямовуючи погляд кудись повз мене. Соромиться? Так і є. Щічки Лесі вкрились рум'янцем. Але попри це, дівчина продовжила говорити: — Як людина… Як друг…

Тільки як друг? — так і вертілося у мене на кінчику язика. Так, це таки удар по чоловічому его. І справа тут не у проблемах з самооцінкою чи самолюбством. Просто, кожен чоловік хоче знати, що подобається прекрасній статі ким би він не був. А надто, якщо попередні відносини закінчились невдало. Особливо, зважаючи на те, що молодого чоловіка проміняли на старого, що на ладан дихає.

— А як чоловік? — все ж не стримуюсь від цього уточнення. Мені подобається її реакція. Подобається те, як вона знітилася та вкрилась новою порцією рум'янцю. Як розгублено дивиться на мене та посилено міркує над відповіддю.

— Ти привабливий чоловік, але не мій тип. — видає Леся одразу, як тільки її келих стає пустим.

Що ж — вечеря минає аж занадто вже цікаво, неправильно. Нормальні люди куштують приготовані страви, щоб втамувати голод та інколи приправляють їжу якимось хорошим вином. Ось тільки є одна проблемка — схоже, що ми ненормальні. У нас все навпаки — забуваємо їсти, але активно змочуємо горло порцією алкоголю.

Мені не хочеться, щоб дівчинка напилась до втрати пам'яті. Але й сам не кращий — також випиваю. І алкоголь пробуджує в нас азарт, запал з яким ми сперечаємось через якісь дрібниці. А потім вибухаємо сміхом і знову починаємо все наново.

Так і вечеря залишилась холодною та майже недоторканою. А ми ж сиділи один навпроти одного на дивані та мовчали.

Я не зміг відвести погляд від Лесі з тієї миті як вона скинула підбори та забралась із ногами на диван. В приглушеному світлі її обличчя здавалось ще гарнішим, ніж звичайно. Чи то алкоголь надавав їй привабливості в моїх очах? Не знаю, але я хотів нею милуватись....

— Ти знаєш, що чоловікам достатньо просто дивитися на жінку, щоб закохатися? — тихий голос Лесі виводить мене з роздумів.

— І як довго слід дивитися? — підіграю цій нісенітниці, з неприкритою цікавістю.

— Значно менше, ніж ти вже дивишся на мене.

Треба ж таке — Леся помітила мій невідривний погляд. І тонко так вказала на це. Цікаво чому? Їй неприємно, що я розглядаю її? Але є й плюс — вона вже не відводить погляд, а просто приймає це як є. Спілкується, не відчуваючи незручності.

— І скільки ж? — уточнюю, тільки для того, щоб підтримати розмову.

- Вісім секунд. - не просто відповідає, а видихає цю відповідь.

- А жінці?

- Що жінці?

- Скільки секунд потрібно жінці, щоб закохатись?

- Потрібно зважати й на те, який чоловік біля неї. Іноді достатньо одного погляду, а іноді й сотня їх не допоможе. Між жінками та чоловіками є одна значна відмінність - ви закохуєтесь у зовнішність, а тільки потім пізнаєте душу, якщо вона, звісно, цікавить вас. А ми... Ми мало звертаємо увагу на зовнішність. Звісно, якщо чоловік до всього ще й красунчик - це приємний бонус.

- На що ж тоді жінки звертають увагу? Існує хитрий розрахунок чи схема, якому слідують усі без виключення?

- Не ображайся, Сашо, але зараз ти міркуєш як ображений на всю жіночу стать хлопчик. Думаєш, якщо твоє серце розбила одна корислива діваха, то всі інші такі ж? Чому всі чоловіки у власних невдачах звинувачують жінок? Ви ж не кращі. Серед вас також є покидьки. Мені також такий траплявся, але я не живу з образою на абсолютно усіх.

- Але нових стосунків не хочеш?

- Не хочу, вірно. Але тільки тому, що хочу відпочити, розібратись у своїй голові. Зрозуміти себе. І використовувати когось не хочу, щоб залікувати свою душу.

- Навіть якщо поруч буде інший нещасний?

- Навіть так.

- Але ж ви можете допомогти один одному.