Я вже справді запрацювався і не зауважив основної причини того, що мій механізм розвитку працює не так, як слід.
Тут мене знову з небес на землю спустили дівчата, влаштувавши мені екскурсію до закромів центрального банку Вакзвара.
— Дивись, Сірку, тут вісімнадцять тонн золота та срібла, а дівати, знаєш чому, його немає куди?
— І чому ж?
— А тому, що у нас велика криза кваліфікованих працівників. Дуже велика криза.
Тобто цеглу подавати є кому, бетон замісити також, а от хто стіни муруватиме?
Також поглянь: у нас з'явилися повні монополії.
Будівельний бізнес — це "Чорний Кабан".
Меблевий і частково суднобудівний — "Гіклі".
Вся, абсолютно вся текстильна промисловість — у руках Рікраселля.
Тобі далі цей список продовжувати?
В нас доходів купа, а вкласти ми їх не можемо, бо просто немає під які проєкти. Так само і в них: вони не можуть далі розвиватися, бо бракує кваліфікованих працівників.
Твої нові проєкти розвитку можуть нині погубити економіку. Так, дослідив, так, зрозумів, але поки досить. Економіка не встигає за таким стрімким темпом наукового прогресу.
Дивись: твій винахід із дизельним двигуном так нам допоміг, бо з появою малого й потенційно компактного двигуна в нас пішов підйом в автобудуванні та в розробках і будівництві сільськогосподарської техніки.
А от будівництво нових міст і портів — то поки немає кому їх зводити. Чи освоєння твоїх проєктів із укриття.
Дивись, Сірку. Ось твій винахід — автоклав. Пішли з нами до комори, ми тобі дещо покажемо.
Так ми спустилися до комори, а там завдяки будь-яким консервам точно можна вулканічну зиму пересидіти.
— Як ти гадаєш, чи зможе добра господиня собі заготовити продуктів?
А також помістити крупи та муку в банки та під залізну кришку — яка миша туди добереться?
Давай гальмуй зі своїм розвитком, он весілля в Живої Води і Люстереля має бути. Вони вже виконали свої расові обов'язки і хочуть зійтися. Нас із тобою на весілля запрошували. Тож збирай речі, і завтра вирушаємо до Вовкограду.
— Так, Сірку, ти також подумай: ми теж хочемо заміж. І поки серед безсмертних женихів ти тут один такий.
Так, дівчата мене просто поставили в патове положення.
Щось я запрацювався і взагалі не зауважив, як і наскільки змінилося життя навколо. Слід було б почитати газети й часописи, а також відпочити й подумати вже і про власне весілля.
Я ще не бував в одному краї, а саме в Прибережному — у гномському краї західного узбережжя.
Тому запропонував дівчатам: коли в нас така ситуація, що ліпше не мішати, аніж допомагати, то можна було б навідататися й до гномів та подивитися, чим вони там займаються й що роблять.
Вже дорога до Зарічного була прокладена, і автомобіль у нас також був сімейний — типу будинку на колесах.
Так, це була лише ексклюзивна версія автодому, і причому єдина в нас. Вона собою представляла перероджений вантажний автомобіль, де замість контейнера розміщувалися справжнісінькі хороми на колесах.
Передзамовлень на подібні автомобілі у Сімаріеля було вже близько двох сотень, але він ще жодного не збудував, окрім мого автодому. Тому багато хто купував вантажівки і переобладнував їх на свій лад, або ж автобуси.
Для орків мати щось подібне на кшталт автодому — то був показник найвищого статусу в їхньому суспільстві.
Вони ще пам'ятали ті часи, коли побачили в мене фургон із конями, де можна було і відпочити, і везти з собою всі пожитки. Для тодішнього степового й кочового народу то було просто мегавідкриття.
Але хоч зараз вони вже і мають переважно осілий спосіб життя, проте ностальгія за тими часами, звісно, нікуди не поділася.
Автомобілів поки що, звісно, на всіх не набудуєш, але ми вже йдемо до того, що потрібно буде в майбутньому зайнятися і будівництвом легкого автотранспорту.
Зараз же мова не про це має йтися. Ми збираємося на весілля до Люстереля і Живої Води.
Це буде те місце, де зберуться вся еліта сучасного Вакзвара і навіть більше. Ще сказали, що також мають прибути гості і з Нового Світу, а також з Астакійської імперії — сам імператор Семенес. Тож їхати туди потрібно було відповідно, щоб не виглядати як дурень.
Тому мене дівчата потягли по крамницях, щоб вибрати мені костюм та різного роду речі. А я тут раптом згадав про речі, в яких ми колись із Живою Водою приїхали на зустріч біля Валунів (нині там парк відпочинку в Мирнодрагорові). Звісно, що з тих часів у мене ті речі вже не збереглися, та й я вже трохи поповнів і в них би не вліз. І тут мені прийшла геніальна ідея.
Я потягнув дівчат до ательє Рікраселля і розповів, що хотів. На щастя, підвернулися свідки тих часів і допомогли мені роз'яснити задум.
З нас зняли мірки і сказали почекати — за три години наше замовлення буде готове. Я замовив п'ять комплектів для себе та дівчат, а також для Живої Води і Люстереля.