Частина чотирнадцята: Метод проб і помилок

Буйкальськ у мене став справжнім випробувально-дослідницьким центром щодо того, як будувати нові укриття. Було вибрано декілька стратегій. Будівництво бункерів закритого типу з повними автономними системами я навіть і не розглядав.

Ну, бо це було просто дорого і недоцільно, до того ж я знав досвід експерименту з мого минулого світу, котрий обернувся повним крахом. Коли ізольоване місце перетворювалося на справжнісіньке пекло, адже до уваги не взяли того, що бетонні стіни можуть поглинати вуглекислий газ.

Я не став так ризикувати, а просто розпочав будівництво сховищ, де б велася вентиляція, але через фільтри — вугільні та мембранні.

Навіть на самому початку проєктного будівництва я вже побачив ряд недоліків такого сховища. Якщо евакуація потрібна була б бути терміновою, то це була б справжня катастрофа.

А тоді мені впало в голову будівництво в Братиславі головної автобусної станції. Там, по суті своїй, можна було б у разі необхідності значну частину міста сховати.

Але також слід врахувати, що там будуються будівлі із підземним паркінгом, який у випадку катастрофи може і послугувати укриттям. Це вважай і будинок, і сховище: не потрібно кудись бігти, а просто сходами чи ліфтом спустись до підвалу і перечекай негоду.

Я відразу вже на проєктному плануванні відхилив наше бачення будувати окремі сховища. В нашому випадку вони будуть недоцільними.

Тому ми перейшли до планування житлових будинків із підземними сховищами. Тобто, якщо будівля за проєктом мала б мати чотири поверхи у висоту, то тоді вона повинна мати і два поверхи під землею.

Також ми заклали і новий принцип містобудування. У нас не буде великих ліній електропередач, а натомість будуть компактні теплогенератори на будь-якому паливі, що дасть нам змогу отримувати електрику й опалювати будівлю.

У випадку з обледенінням ліній електропередач частина міста може лишитися без електрики, і тоді взагалі навіщо таке будувати? Ліпше менше та компактніше побудувати, аніж набудувати того, що для нас стане проблемою.

А в житловій будівлі я вирішив будувати будинки не під’їзної, а коридорної системи, де, по суті своїй, коридори б закривалися, а квартири з боків слугували б додатковим термосом для утримання тепла. А лампи денного освітлювання дозволили б організувати роботу і вирощування певних продуктів.

Також слід було б зауважити й на тій ситуації, що нам також потрібно було б зберегти фонд племінного тваринництва. Тому такі аграрні куточки могли б слугувати для вирощення трави та різного роду рослинності, щоб підтримати нашу худобу також.

Так ми змогли б там зробити запаси сіна та вівсу чи ячменю з пшеницею, але зелень також буде потрібна і худобі, та й коням, і пернатим: курам, гусям та качкам.

Нашою аграрною столицею Вакзвара був також Мирнодрагорів, як і головним містом. Тому там мав стартувати інший проєкт. Точніше, два проєкти: перший, де мали б зберегтися всі посівні і посадкові культури, а інший — де ми мали б зберегти фонд племінної худоби та птахівництва.

Звісно, коли почнуться такі тяжкі часи, то ту кількість, яку ми нині маємо, ми не зможемо утримувати. Тому більшість із цього просто піде під ніж, але за років десять ми муситимемо все відновити — повністю всю популяцію тваринництва.

Також слід зазначити, що річки та водойми також постраждають, і риби там багато не лишиться, тож нам потрібно буде розводити і мальків, та риб.

Тому тут у пригоді нам стане технологія безвідходного використання ресурсів: кормити качок, а качки гадитимуть і кормитимуть риб. Також слід зробити і заготовку самого корму для риб.

Якщо навіть і буде рік без літа, все одно не варто очікувати, що і на наступний рік буде все добре.

Ні, зазвичай тоді бувають посухи. Тому ми маємо готувати запаси на два-три роки, щоб якомога ліпше перезимувати ці голодні часи.

Також має бути розроблена система калорійних пайків для кожного згідно з його расовою та фізіологічною потребою. Це також необхідно, аби уникнути хаосу та ситуації, коли комусь чогось не вистачить.

Тому в нас стартували одразу чотири проєкти: житлове будівництво з укриттям у Буйкальську.

Далі у Вовкограді йшло будівництво підземної рибної ферми для збереження і відновлення популяції риби.

Ну а в Мирнодрагорові стартувало одразу два проєкти: фонд збереження худоби та птиці, а також фонд збереження насіння й посадкових культур.

Тут слід було вивчити всі недоліки і провести детальну роботу над помилками. Тому я і назвав цей проєкт "Метод проб і помилок".

Метод проб і помилок на цьому також не закінчувався. Мої підозри стосовно того, що залізо може бути в цьому світі в дефіциті, підтвердилися. Алюмінію виявилося навіть в надлишку, а от заліза — ні.

Так, траплялася болотна руда чи пірити, але це були незначні поклади. Було знайдено невелике родовище магнетиту в Новому Світі, але запаси його були дуже скромними.

Було прийнято рішення побудувати ще один металургійний комбінат і в Громграді. Він мав відрізнятися від того, що у Вовкограді: то мав бути комбінований тип плавки.

Як електродугової, так і доменної, а також додаткових досліджень, будівництва лабораторій та дослідницького центру.