Становлення конфедерації Агельде

Частина дев’ята: Підготовка до зустрічі в Торгайську

Все ж таки Ангаріс прибув до Рубіжного вздовж усього західного узбережжя Нового Світу. Поводили його, звісно, добре через невідомі місця, гавані та заливи, які необхідно було нанести на карту.

Діставався до Рубіжного він більше року і оминути даного міста просто вже не міг. Рубіжне не було звичайним містом – це був місто-форт. Сусідство з дикими пінками вимагало певних вимог стосовно безпеки.

Також проводилися розтини і дослідження пінків. Так було виявлено, що їхні організми мутували невідомо від чого. Можливо б у сучасному світі двадцять першого століття вдалося встановити причину, але зараз такої можливості не було.

В Рубіжному своєї металургії не було, і все возилося із самої Філадельфії, а тут на місці вже зварювалися і збиралися корпуси невеликих берегових катерів та невеликих риболовецьких човнів.

Самі двигуни на цю техніку возилися аж із самого Вовкограда. Та й сам Вовкоград став найбільшим містом в державі Вакзвар – там мешкав майже кожен п’ятий житель.

Вовкоград просто став промисловою столицею. Там вироблялися двигуни різних типів, і вже було налагоджено виробництво двигунів на паливі з конопляної олії.

Конопляну олію ми вже навчилися переробляти в дизельне паливо, та й взагалі в нашому світі конопля стала замінником нафти і частково деревині.

Тому конопля – це вже був стратегічно важливий ресурс. Суміш конопляної целюлози з соляною кислотою допомагала зробити нітроцелюлозу, а ще певні добавки допомагали зробити і бездимний порох.

На коноплі трималося все паперове виробництво, основні хімічні похідні, які використовувалися, а також і пластик та синтетична гума. Ну, практично все.

Також на основі ТГК коноплі робилися препарати від шкідників та льонової воші, яка раніше просто сотнями гектарів знищувала посіви льону.

Також багато лікувальних засобів та мазей робилося на основі коноплі. Конопля в нашому світі просто стала таким собі універсальним засобом.

Це не міг не замітити і сам Балкар: що ми коноплю вирощуємо найбільше і що це для нас є самий стратегічний ресурс.

Ми навчилися спресовувати коноплю і отримувати універсальні дошки. Тоді ми з них робили невеликі берегові катери чи човни і обшивали їх алюмінієвими і залізними листами та зварювали їх. Також алюміній і залізо ми розділяли спеціальним синтетичним каучуком і клеєм, щоб залізо і алюміній не могли один з одним взаємодіяти.

Здавалося б, тут саванна і дерев взагалі мало, а ми будували катери і риболовецькі човни, ставили на них двигуни, справжні дизельні, і могли вже вільно плавати в морі.

Також верф, що ми розбудовували, і прийомний пункт торгових суден просто вразили свідомість самого Балкара. Та й Ангаріс, чесно, був у шоці: навіщо ми будували такий великий приймальний порт? Але опісля для них стало все очевидним.

Коли всі три десятки фрегатів і два бомбери розмістилися в трьох терміналах із чотирьох всього побудованих, а далі виїхала платформа, вища за їхні паруси, котра могла підняти й сам фрегат та помістити чи перемістити його на узбережжя...

Такого дива техніки ніхто навіть і не очікував тут побачити, але Балкар сам бачив, наскільки швидко воно тут будувалося. Ще менше року тому тут вбивали палі в дно, а далі на них ставили пустотілі бетонні конструкції, тоді бетоном їх заливали, опісля будували сам бетонний причал і термінал. Тоді почалося будівництво колій і кранів.

Золотий Лис лишався в Рубіжному і слідкував за всім будівництвом та вів контроль; якщо щось було незрозуміло, то він питав поради у Чорного Кабана, який по суті вже добудував транспортний міст через річку і почав будівництво залізничного мосту.

Вже ельфи Заріччя не були такими відрізаними від цивілізації і мали транспортне сполучення, а за ним одразу пішло і телефонне сполучення.

У подальшому ще потрібно буде побудувати три мости, щоб сполучити і гномів західного, і східного побережжя однією залізницею. Ну, там у нас в планах будувати мости разом – і транспортні, і залізничні.

Прибувши до Рубіжного, Ангаріс просто не знав, що і мовити. Він не знав, що таке взагалі можливо, і до того ж він тут ще й зустрів старого друга Балкара.

Балкар-то відав, які зміни відбулися в Старому і Новому Світі, а Ангаріс – ні. Бо тут по всьому континенті Південних Земель був свій радіозв’язок й навіть була одна станція в Громграді, і тому новини з Нових Земель доволі швидко доходили і до Вакзвара.

Ангаріс тепер також дізнався, де тепер матиме проходити кордон. Також він дізнався, що сполучення Старого Світу і Нового можна вести також і зі сходу, адже один рибалка із Картузані прибув аж до Вакзвара, слідуючи за напрямком стріли Хаганни в нічному небі.

Тобто, виходячи з нових даних, потрібно було укріпляти не одне, а два побережжя, адже стріла Хаганни вказує дорогу на південний захід. І тому, якщо пливти не по стрілі Хаганни, а прямо по курсу, то можна випливсти навіть північніше Громграду, але там, дякуючи Гельсю, скелі і гори, а також небезпечні рифи.

— Так от як воно виходить, — констатував Ангаріс, – світ не є безкрайнім, але і країв він також не має.

— Ну, так воно і виходить тоді, Ангарісе, що сполучення ми можемо мати як зі східної, так і західної сторони.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше