Становлення конфедерації Агельде

Частина третя: Фінансова революція гоблінів та післявоєнні виклики

"Що робити?" — думав Балкар у себе в кабінеті за чаркою коньяку, не розуміючи, як він так прорахувався і як його так вдало обставили ці місцеві аборигени.

Вони, гобліни, маючи свою чисельну перевагу в населенні стосовно кожної з рас на цих землях, по суті своїй програють колонізацію цих земель.

Як воно так виходить, що нічого не виходить? А якщо й далі так піде, то в майбутньому не ми, а аборигени все тут контролюватимуть.

Підв'язати їх до нашої спільної фінансової системи — так це така хороша справа, але як її впровадити? Як переконати місцевих у тому, що це буде благом і вигідно для них самих?

Балкар не слідкував за часом: був уже вечір, і сонце хоч і не зайшло, але вже було на заді, десь на межі горизонту. Він направився до старого друга Бартісти в гості — може, він якусь слушну думку чи пораду дасть.

— Привіт, Бартісто! Маєш вільну хвилинку?

— Доброго вечора, Балкаре! Якщо терміново, то маю.

— Я не скажу, що геть терміново, але на часі вже зараз.

— Ну, тоді добре, заходь до мене, поговоримо. Іди в бесідку, я зараз принесу вина і м'яса — вип'ємо, поїмо й заодно поговоримо.

Бартіста відправився в бесідку чекати на старого товариша. Той приніс вино і світильник, його молода дружина принесла миску овочів і миску фруктів, а також хліба і печеного м'яса баранця.

— Кохана, іди відпочивай, — промовив Бартіста до своєї молодої дружини.

— Мені зі старим другом потрібно побесідувати.

— Да, тепер я тебе розумію, Бартісто, чому ти віддалився від усіх державницьких справ: з такою молодою і красивою дружиною справ у тебе багато.

— Добре, що ти мене, друже, розумієш. Я давно мріяв про тихе і спокійне життя: займатися домашніми справами, мати своє невелике господарство, сім'ю, жіночку і троє чи четверо діток.

Так що за справа тебе так на ніч дивлячись до мене привела?

— Да така, Бартісто, що ми мали тут провести певні реформи, а вони всі накрилися мідним тазом, і не бачити нам цієї більшості в парламенті гоблінів, як власних вух без люстерка!

— Да, знаю я про вашу ситуацію. Все-таки дуже розумно вас обставив цей король Леванд.

— Що ще за король?

— От ти думаєш, у нас тут президент і парламент — лише влада чи що?

Місцеві аборигени теж мають і свою владу, і зараз у них за головного Леванд. От що він скаже, те в більшості випадків й до уваги береться. Я взагалі здивований, що ти цього не знаєш: я от із місцевими ельфами та орками ходжу і на риболовлю, і на полювання, й багато чого знаю.

Вони мені самі жалілися, що цей коротун усю владу старійшин під себе забрав. Ну прямо як я, коли прибув у ці землі!

Ти зрозумій, Балкаре, мені тут із місцевими комфортно й спокійно; я до них по-доброму, і вони взаємно.

Я навіть декілька разів перевіряв так невзначай: щось дрібне крав, щось повертав, а щось ні. Вони тут свої будинки не замикають, і я свого також не став. А візьми наші Старі континенти — ти міг собі там таке дозволити?

— Да, тут із тобою не посперечаєшся, Бартісто, — ці аборигени поки не є спаплюжені цивілізацією.

— От і я про те! Я хочу, щоб у такому соціумі і мої діти росли, і внуки, щоб не було того, що ми знали. Якщо тут буде така влада і такі порядки, вони мене абсолютно влаштовують.

Ти далі живеш політикою, а я далі живу сімейним життям, і мені в цих землях і в цьому світі комфортно. Я не хочу його змінювати під наші старі погляди і наративи.

— І що ти тоді пропонуєш?

— Я пропоную, щоб ми і до місцевих також дослухалися, і якщо щось хочемо змінити в цих землях, то потрібно те змінити разом й шлях у майбутнє тримати також разом.

Та демократична модель, котру я заклав на початку нашого післявійськового керівництва, вона, на жаль, не є актуальною.

— А ти не думав над тим, Бартісто, що рано чи пізно — може, не зараз, а десь за років тридцять чи сорок — ми тут станемо лишніми? Точніше, навіть і не ми, а наші діти і внуки.

— Ні, гадаю, що ні, Балкаре. Кого нам слід боятися, так це старих монархічних порядків і щоб Старий світ знову не зібрався проти нас воювати. Ти сам розумієш: коли кордони відкриті і все відкрито, то все й можна.

— Тобто пропонуєш мені розвідкою і контррозвідкою зайнятися?

— А ти вже нею займаєшся, а король Леванд уже має її навіть і в Старому світі! Ти тут набудував постоялих дворів і таверн, а король Леванд уже в землях лорда Дадіса побудував декілька, а також у Гонгорі і в Барігурі й Сугізельді.

Тебе вже цей коротун навіть і там обставив!

— І звідки ти про це все відаєш?

— Я тобі говорю: ти живеш політикою, а я живу сімейним життям. Повір, ми з місцевими на одній стороні, бо ті, хто за морем, їх у десятки разів більше, і можливостей у них також більше. Поки вони роз'єднані і поділені на два табори, то ми маємо перепочинок, але будь певен, що в будь-який момент вони можуть знову розпочати спільну військову кампанію проти нас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше