Частина перша: Підготовка до зустрічі

На фрегаті також перебували ретранслятор та приймач на довгі хвилі, що дозволяли сполучатися прямісінько з Буйкальськом, буде на те яка непередбачувана потреба.

Чи то далеко на півночі, за пустельними землями, справді вдалося зустріти нових мешканців континенту або ж прибульців з іншого краю — того вечора ще не відано було достовірно. Вирішено знестися з Сірим Вороном та запитати його мудрої поради. Зрештою, наставник світу духів, йому ж бо краще відомо все це, ніж нам.

Він і без того багато чого передбачив, навіть суворий протокол, якого ми всі неухильно дотримувалися, написав власноруч, чим уберегав нас від лиха та незвіданих хворіб. А до того ж щиро й вірно змалював нам пальми та можливих волохатих звірів — на кшталт тих дивних істот, що їх ми наочно бачили: волохатих гномів та волохатих орків.

Люстерель, Дудін та Орлине Око під покровом ночі таємно повернулися на фрегат, аби вийти на зв'язок з Оракулом і запитати поради щодо подальших кроків, бо самі вони не відали, яке рішення ухвалити.

Зателефонувавши через радіоретранслятор до порту Буйкальська, слухавку підняв заступник старшого чергового порту, орк Жовтий Клик.

— Жовтий Клик на зв'язку, — пролунало в слухавці.

— Жовтий Клику, добре здоров'я! Це капітан фрегата "Повелитель стихій" Орлине Око. Будь ласкавий, поклич старшого до апарата.

— Я нині за старшого; у того закінчилася зміна, і він подався додому. Я кликатиму його лишень тоді, коли матиму крайню потребу.

— Ну, в принципі, твоя правда, ситуація наша не така вже й нагальна. Чи маєш ти під рукою контакт Сірого Ворона?

— Еге ж, тримаємо його на випадок екстреного виклику, для будь-якої непередбачуваної пригоди.

— Тоді слухай сюди. Жовтий Клику, зроби ласку, здзвонися із Сірим Вороном і притули слухавку свого апарата до мікрофона нашої радіостанції, аби ми могли порозмовляти з ним віч-на-віч.

Жовтий Клик негайно набрав Сірого Ворона на його робочий телефон у Вовокограді — довгі гудки, ніхто не відгукується. Тоді поцілився на апарат у Мирнодрагорові — знову гудки й анічиєї душі біля трубки.

— Доброї ночі! Кому це не спиться? — пролунав раптом жіночий голос на тому кінці дроту.

— Перепрошую щиро, але турбують із Буйкальська. Покличте, ради духів, Сірого Ворона до телефону, справа надзвичайної ваги.

— Зачекайте хвильку, я розбуджу нареченого, бо він спочиває після праці.

За кілька хвилин Дана розбудила Сірого Ворона, і той узяв слухавку.

— Так, доброї ночі! Що там таке серед ночі трапилося, що ви зважилися мене турбувати?

— Це Жовтий Клик із Буйкальська. З вами жадає говорити Орлине Око.

— Добре. Тоді приклади телефонну слухавку до рації.

— Доброї ночі, Орлине Око! Що у вас стаглося таке, що ви серед ночі зриваєте мене з постелі?

— Прошу вас, Оракуле, вислухати мене без перебивань, а по тому дати нам мудру пораду, як чинити далі.

— Ну, оповідай, я уважно тебе слухаю.

— Ми проминули пустельні землі, а далі почалися краї вічного літа, про які ви й казали. Ми здійснили кілька вилазок на берег, назбирали зразків ягоди, плодів і самих дерев, а також здобули у заїжджих лісах двох звірів. Але то дрібниці.

Коли ж попливли далі, то натрапили на інших мешканців, що осіли далеко на півночі. У тих краях вічного літа вони також зводять власне портове поселення.

Вони, як і ми, складаються з орків, ельфів та гномів. Проте наша орська і гномська говірки різняться кардинально. Лишень Люстерель з ельфами спромігся знайти спільну мову, оскільки їхнє наріччя виявилося більш-менш подібним.

Як з'ясувалося, згідно з давніми переказами, що налічують тисячу років, ці три народи мігрували колись із наших південних земель крізь пустельні краї і знайшли собі новий прихисток.

Назад вони перетинати ті пустелі не наважувалися — аж доки на їхні землі не прийшла нова напасть, яку вони звуть гоблінами, через що змушені шукати нових притулків.

— Орлине Око, ти мусиш рушати назад, але водночас когось слід залишити для розбудови порту, аби ми мали куди повернутися. До того ж, усім чуткам вірити не можна. Спочатку перевірте кожен факт, вислухайте їхні наміри.

Я мислю собі так: оскільки Люстерель добре ладнає з ними, хай він і заступить за головного. Залиш при ньому двох ельфів, двох чи трьох гномів, четверо воїнів, а також зніми один кулемет та переправ його на берег — так, на всяк випадок.

Ми не відаємо, звідки вони прибули і які мають лихі чи добрі задуми, тож бувайте пильні й стежте за кожним кроком. Нашою зброєю там надміру не вихваляйтеся. Маєте луки — от ними й користуйтеся, доки ми остаточно не розгадаємо їхню вдачу, і самі себе завчасно не відкривайте.

Ми за півтора місяця маємо повернутися туди, і я особисто припливу подивитися на все власними очима. Не гоже сліпо вірити тим, із ким розійшлися тисячі років тому. Ми ж бо не знаємо всіх обставин тодішніх подій, а відтак і вірити на слово не слід.

Оповідай краще, які в них кораблі та знаряддя праці.

— Кораблі їхні дерев'яні та парусні, чимось схожі на наш річний флот або судна, що ходять до гномів на західне узбережжя. Зі знарядь мають примітивні сокири та молоти — робота груба, зовсім не така, як наша.