Не дивлячись на всі труднощі та втрати - треба йти вперед

Північні землі не вибачають і помилок, і образ. Квіро, також відомий серед гномів, як "дрібний бракон'єр", заробляє собі життя продаючи рідкісних і магічних звірів, живих чи мертвих. Вдягнений у білу хутряну куртку і шапку з оленячими рогами, він вдумливо плів косички на своїй пофарбованій у білий колір бороді, слухаючи розповідь подорожнього в таверні про величезного морського звіра.

— У нього є щупальця і він використовує їх, щоб затягнути цілий бойовий флот на дно одночасно! - Напів-лисий п'яний чоловік з скуйовдженою бородою махав пальцем перед гномом щоб той вслухався в його слова. — Після зустрічі з ним ніхто не виживає, від того й ніхто не знає, чи це правда чи вигадка.

— Ну, тоді й навіщо ти мені це розповідаєш? Я полюю не за казками, а за реальною здобиччю. - Не відводячи очей від своєї бороди гном, що сидить на копчику, перервав співрозмовника.

— Та тому, що я зустрічався з ним! І достеменно знаю, що після зустрічі з ним ніхто не виживає!

— Ну, то ти не вижив чи що? — із широкою усмішкою запитав один із слухачів.

— О, мені просто пощастило. — Зробивши кілька ковтків із великого кухля, людина впала під стіл у непритомності.

— Хм, мабуть, знову доведеться самому шукати здобич. — пробубнив собі під ніс Квіро, зиркнувши у вікно. — Світає... Час на роботу. — Дрібний зістрибнув зі стільця, одягнув похідний рюкзак перевірив свій, прикрашений бронзовими візерунками на зеленій рукояті, арбалет і махнувши рукою попрощався з господарем корчми.

У фортецях Теократії Ллін дуже насторожено ставилися до всіх не людей, проте на подив тут не вивішували на ворота трупи вище названих. Якби не образливі вимови стражників та плювки в спину, можна було б подумати, що це територія Імперіума Гнісс. Поірзавши плечима, Квіро впевнено ступив через ворота і попрямував у холодну майже неприборкану снігову пустелю. Вітер тут завжди звірячий та гострий, а пухкий сніг так і хоче, щоб низькорослий, всього сорока п'яти сантиметровий, мисливець провалився вниз із головою. Зі снігових пагорбів вітер здував свіжі сніжинки прямо в обличчя, а сонце, що вже піднялося, відбивалося на ніким ще не зіпсованому білому снігу прямо в очі. Раптом, Квіро напав на слід, велика чотирипала лапа залишила глибокий слід у кришталевому покриві. Ідучи за цими знаками, він натрапив на печеру в невеликій низині, зазирнувши всередину мисливець помітив блискучі очі і тихе гарчання.

— А-а, ти мені не потрібний. Ведмедів тут не так вже й дорого беруть. — Махнувши рукою гном прибрав свій арбалет за спину і поспішив забратися звідси акуратно контролюючи кожен рух тіла, щоб не спровакувати звіра. Ледь видершись назад на пустки, бродяга продовжив свій шлях. Ще, приблизно, година безрезультатної ходьби, та Квіро все ж таки провалився під сніг. Але зазвичай після цього він відчуває під ногами тверду землю, а зараз його ноги бовтаються, ніби сидить на людському стільці. Промацавши ногами стіни, він зрозумів, що мало не провалився в щілину і лише інстинктивно він встиг розставити руки і не впасти в невідомість. Зробивши велике зусилля, кричачи від напруги він виповз із підступної пастки. Віддихавшись і усвідомивши, що мало ганебно не помер він плюнув у дірку і продовжив шлях.

Але нарешті, успіх посміхнувся бородачу, він натрапив на величезний засніжений ліс. Ялинки щільно росли один з одним, немов хочуть зігріти ближнього своїм теплом, а в глибині хащі чуються тваринні звуки. Усміхнувшись, Квіро дістав свій арбалет і вдивляючись у далечінь почав йти вперед. На ягідних кущах сиділи птахи, але це надто дрібна здобич для гнома, він хотів більше і сильніше, щоб заламати ціну вище за звичайну. Перед мисливцем з'явилася невелика річка, вздовж берега якої було багато різних слідів. Дрібний браконьєр вирішив причаїтися під однією з ялинок і почекати здобич тут. Він дістав із кишені монокль і надів його на праве око, після чого почав вивчати місцевість.

— Звірі можуть прийти з тих скель чи пагорбів. Сподіваюся перше, давно хочу підстрелити шаблезубого тигра. — почав тихенько розмовляти із собою гном. Притовчивши під собою сніг, він дістав лежак і сів ногами на нього, не відриваючи погляд від водопою. І раптом він нарешті помітив рух, з тіні здалося два маленькі рогаті силуети. Прицілившись гном, уже поклав палець на спуск і чекав, поки здобич підійде ближче, а вітер стихне.

На світлі показалася перша пара рогів, і цього було достатньо, арбалетний болт зі свистом полетів у ціль, але за одну мить з'явиллся і все тіло. Це була людина... з рогами та копитами. Але точно не звір.

— Побережись! — крикнув гном, його несподіваний хрипкий голос змусив незнайомців здригнутися і відступити, чим вони й урятували своє життя, а снаряд устромився у найближче дерево. Квіро поспішив вийти зі своєї засідки, але перед його обличчям приземлилася сокира, а після цього, свідомість гнома заповнила темрява.

Отямився гном уже в якомусь підвалі. Освітлення майже не було, тільки денне світло проходило крізь люк біля дальньої стіни. Підвівшись на ноги, Квіро похитнувся схопившись за голову, яка боліла тупим болем.

— Що мене так прибило? Де я? — Зробивши кілька кроків до світла, він влетів у ґрати, застрягши ногою між лозин. — Ото ж гидота... Наче дрібний, а все одно застряг десь. — Зробивши кілька ривків ногою, він нарешті вирвався з підступної пастки полонених, але не втримавши рівноваги, гном упав на спину.

— Ой та що це за місце невдачливе? — Сказавши це мисливцеві спав на думку спогад. Його постріл міг убити людину, пощастило, що він встиг попередити їх. — Так мене неправильно зрозуміли! Гей, хтось, пройдіть сюди, я готовий до діалогу! — Дзвінко стукаючи по клітці кулаком гном кричав щосили. І його спроба була успішна, на поверхні промайнула тінь, металеве клацання і скрегіт ознаменували зустріч. На освітлених сходах з'явилася пара копит, потім людське тіло в хутряній куртці.

— Ти прокинувся, вбивце? — Грізний чоловічий голос долинув разом із звуком цокання копит. Перед гномом став величезний чоловік із довгими рогами на лобі та копитами замість ніг. Він схрестивши руки на грудях дивився зверху вниз і здавалося, він високий навіть за мірками людей, а його очі, що горіли червоним, випромінювали лють і гнів.