1 ADVENTUS

Поїзд їхав швидко, не зупиняючись. Його маршрут не мав, а ні зупинок, а ні кінцевого місця призначення. Хто б не був його творцем, він розраховував на безперервний рух металевої істоти. Кожен оберт коліс супроводжувала поява парових хмар що на якусь мить перетворювали пейзаж за вікном купе на затягнуте снігом полотно.

Наближаючись до перону поїзд тільки знизив темп, але не зупинився повністю. Він ніколи не зупинявся. Цієї маленької поступки швидкості вистачило, щоб пані літнього віку змогла зійти на станцію, а точніше — впасти на неї. Клубки пилу від її приземлення не встигли осісти, а поїзд вже набрав достатню швидкість і поступово зник на обрію, де залізничні рейки поринали у воду. Сивоволоса пані прибрала розплатані пасма з обличчя та обдивилась навкруги. За кілька кроків від себе вона побачила не велике табло напроти перону. Воно мало гравіювання, що нагадувало розклад:

«Поїзд висаджує пасажирів з ранку та у вечорі»

«Проїжджає повз станцію під час дощу»

Далі цей напис повторювався різними мовами та шрифтом Брайля. «Цікаво, а коли можна потрапити на потяг?» — подумала жінка зазираючи у середину станції. Там було порожньо. Крамнички квитків не було, тільки кілька рядів порожніх сидінь. Околиці мали занепалий і безлюдний вигляд. На іншій стороні дороги вона помітила вказівник з назвою місця:

«STATIONE TRANSCENDENTALIS»

Поруч стояв барабанчик, що нагадував календар на якому можна було перегортати металеві пластини цифр. Зараз він показував число 10264.

Привівши до ладу одяг вона попрямувала дорогою до міста, у сутінках дня гравій під ногами перегукувався зі скрипом ручки її валізи.

Лат. «Прибуття».

 Лат. «Станція Трансцедентальна».