Станція №6

Рух далі

Вайс твій скан дуже мене тривожить.
(Р.Б. дивлячись на МРТ мозку)

Не дивуйся я ж геномодифікований. Архонт. Він пробував когось створити , але я бракований через якийсь збій.

(Вайс встаючи і оглядаючи своє лице в дзеркалі)

Ну навіть так. Краще не вживай щось що нашкодить мозку.

(Р.Б. відходячи від монітору)

Дякую. Наразі нам треба до мого кабінету. Ключ карту не потрібно там керує мій ШІ.

(Вайс виходячи з кімнати)

Як думаєш , що це було?

(Р.Б. стискаючи молот)

Питання цікаве признаю. Відповідь я наразі не маю. Але можу сказати точно. Воно може завдати шкоди. Якщо воно здатне шкодити — значить живе. А якщо живе, то ми йому чимось не сподобались. Отже воно нам явно не друг , але раз немає спроб знищити тут і зараз то не ворог. Як мінімум зараз.

(Вайс закурює останню сигарету)

Це була остання так? Дай доступ на мій КПК я тобі роздрукую ще пачку.

(Р.Б. показуючи девайс)

Добре. Знаєш як користуватись принтером?

(Вайс затягуючись)

Так.

(Р.Б. тримаючи пусту пачку сигарет йде в інший відділ інженерного відсіку)

А я до тієї робо пані.

(Тоненький дим йдучи слідом у темряву)

Склад браку. Кут зі зламаними андроїдами для втіхи. На підлозі сидить самотній андроїд жіночого типу. Кодова назва L-1 SA (Limited-1 Special Android). Вона не пам'ятала , лише відчувала. І ці відчуття її лякають. Двері до складу відкрились і ввімкнулось світло. Повільні , ледве чутні кроки. Піднявши голову видно чоловіка. Знайомий , але вигляд інший. Запах. Такий як і тоді. Погляд змінився. Не добрий.

Ліса. Я Вайс Рокмейз. Людина , яка перевіряла твій стан щойно ти прибула на станцію. Пам'ятаєш?

(Намагаючись звучати м'яко)

Містер окуляри?... Пам'ятаю. Не треба. Не віддавайте. Прошу.

(Ліса щось згадавши)

Вибач мене. Це моя провина , що я передав тебе їм. Вони вже покарані.

(Вайс ставши на обидва коліна і опустивши голову)

Містер...окуляри? Їх немає? Точно?

(Ліса шоковано , але з легкою надією)

Абсолютно я сам це зробив. Я хочу виправити помилки. Підійди до мене.

(Вайс протягуючи руку)

Момент. Ліса протягувала руку до його. Вона протягує її знову. Вперше допомога не прийшла, лише біль. Ліса в пориві вдарила Вайса по руці і втекла у куток. Кість вивернута. Одним ударом об ногу і кисть на місці. Глибоко дихаючи , контролюючи себе , Вайс подавив біль у собі.

Ліса прошу тебе. Я не дам цьому так залишитись.

(Вайс обережно наближаючись)

Точно?... Ви точно добрий?

(Ліса дуже насторожено)

Я не знаю чи є добрим. Я знаю лише те що ненавиджу коли шкодять.

(Вайс завмерши дивиться у підлогу)

А що ви будете робити?

Обійму тебе і твої спогади покинуть тебе.

(Вайс тяжко видихаючи)

Позбавте мене них. Прошуу...

(Ліса вся в сльозах)

Вайс ніколи не бачив таке у житті. Прохання про смерть. Р.Б. відчував те саме. Це не боляче. Це вага. Вайс тримає в обіймах Лісу. Флешка в порті біля потилиці. Система почала діяти. Лісу почало сіпати. Видалення пам'яті не доскональна. Вайс тримав Лісу , але її пальці пробились поміж ребра. КПК показує повільну роботу системи. Пальці стискаються. Біль зростав. Але обійми не слабшають. Тихий звук крапель. Рідина , яка падає на підлогу. Це кров. Півгодини. Стільки пройшло часу. Рука андроїда мала криваву лінію. Вайс застиг , майже при свідомості , не відпускаючи Лісу. КПК закінчив процедуру. Вайс впав на бік. Дихання збите. В очах - туман. Ліса вмикається. Надіюсь спрацювало. Світло миготіло невпевнено.

Агов. КПК показує активацію системи. От і добре.

(Вайс у халаті і з окулярами)

Зараз ми зробимо міні тест чи чуєш ти мене чи ні. Підніми праву руку і покажи великий палець.

(Вайс дивлячись у КПК)

Перед очима промайнула права рука і було видно великий палець , але відчуття..... наче пальці у крові.

Прекрасно. Скажи назву своєї моделі.

(Вайс зробивши позначку)

L-1....

(Інтонація звучала неприродно)

Добре. Кодове ім'я Ліса. Тепер останнє. Для чого була створенна твоя модель і які в неї функції?

(голос Вайса почав механічно тріщати)

А яка в мене ціль?

(Ліса задумуючись)

Глибокий вдих , відкриваються очі. На стелі миготить лампа. Пальці в крові , поруч лежить Містер окуляри. Весь одяг порваний. Я не пам'ятаю кінця розмови , але щось в мені не те. Пробуючи торкнутись тіла , яке ледве дихало відкрились двері у коридор. У темряві світились дві фіолетові цятки. Очі. Коли фігура вийшла на світло — це був чоловік. Великий , темний і високий. Тіло скував страх. Не через вигляд , а те як я бачила його. Відчуття неймовірного страху скувало мене. Він відклав молот. Сів на одне коліно і протягнув руку до мене. Я подивилась на руку і замітила дещо. Його рожеву бороду. Я згадала його бороду. Сльози йшли без зупину , але і страху не було.

Чуєте ви двоє. Я тут ще 5 хвилин і реально трупом стану. Спасай мене горила з рожевою дупою. Вибачай лице зі сракою переплутав.

(Вайс ледве дихаючи дивлячись на всю сцену)

Зараз зараз. Як ти взагалі до цього дійшов?

(Р.Б. посміхаючись)

Розкажу , якщо не здохну. Неси мене. Ліса ти з нами. Мені необхідно буде перевірити твій фізичний стан і всі схеми вручну.

(Р.Б. підняв Вайса на руки)

Як скаже..те?

(Ліса невпевнено)

Медичне відділення інженерного відсіку. Кабінет для важких травм. Вайс лежить під анестезією поки ШІ робот виконує операцію.

Тобто останнє, що ти пам’ятаєш — як він перевіряв тебе?

(Р.Б. через вікно дивиться на Вайса)

Самий чіткий спогад так. Але відчуття що щось не так.