Розділ другий

Любава

Я вирушала додому, щоб лягти спати і одразу провалитись у сон – бо інакше не можна, якщо тобі завтра вставати о п’ятій тридцять, аби на сьому вже встигнути на знімальний майданчик. Натомість сон не йшов. Зранку, коли я прокинулась, ліжко нагадувало справжнє поле бою; я крутилась так, що геть зім’яла всі простирадла, а зрештою ледь не впала на підлогу в коконі з ковдри. По спині стікав піт; ніч видалась занадто спекотною, навіть відчинене вікно не допомогло.

Зрештою, десь о четвертій я змирилась зі своїм безсонням та пішла в душ. Холодна вода мала привести мене до тями, але допомогла тільки змерзнути.

Це все через Свята, зрозуміла я, готуючи собі сніданок. Давно я не почувалась настільки паршиво! Чому він настільки сильно на мене впливає? Ніби ж просто хлопець, то чому ж… Такий отруйний? Викинути його з голови вже б давно та забути назавжди, а я все ще повертаюсь думками до минулого та чіпляюсь за те, чого насправді не було.

Перше моє нещасливе кохання.

Якого біса він взагалі приперся?

Коли перше світанкове сонячне проміння прослизнуло до кухні, я потягнулась було до мобільного, аби набрати Руслана, але вдарила себе по руках. На дворі п’ята ранку, ще не вистачало будити людину просто для того, щоб пожалітись йому на свого колишнього.

Він і так все розуміє.

Я заварила міцну каву та всілась на широкому підвіконні, пила та розглядала світанковий Київ. Всередині все ще кипіли дивні почуття, тож я намагалась змусити себе заспокоїтись. Сьогодні мені грати роль щасливої молодої матусі, яка рада нарешті взяти на руки своє дитя. Дивний вибір, якщо чесно, я не надто підходжу, але хто сперечається, коли йому пропонують чималий гонорар?

Кава гірчила на кінчику язика. Я згадала, за що терпіти не можу цей напій; проте він допомагав прокинутись, отже, основну свою функцію виконував. Після, щоб перебити огидний смак, довелось випити дві повні чашки води.

Зате я прокинулась. Бадьоро зібралась, викликала таксі, лишила буркотливій водійці чайові – зрештою, не кожна людина о шостій ранку може вправно кермувати!

На знімальному майданчику вже кипіло життя. Я забігла до гримерки, ігноруючи ображене шипіння нашої костюмерки, швидко встрибнула в простенький одяг, який мені видали для ролі, заплела волосся в коротку косичку та перехопила резинкою. Тоді взялась сама наносити грим; треба було прималювати синці під очима. Мене завжди це смішило. За всіма правилами кінематографу, я спочатку приховувала своє справжнє обличчя, втому, вади, а потім зображала їх заново, хай навіть такі самі. Навіть справжню емоцію треба не показувати, а грати, інакше глядачам здаватиметься все надто прісним, або гротексним.

Поруч зі мною влаштувалась Алла, моя серіальна подруга. Доки вона пудрила ніс, перетворюючись на привабливу білявочку, що прийшла в пологовий посміхатись мені, а сама зваблює мого чоловіка, поцікавилась:

– Як там на поприщі справжнього мистецтва? Вистава нормально пройшла?

– Супер. Прем’єра дуже вдала, – кивнула я. – Сподіваюсь, увесь сезон нормально відкатаємо, і гастролі теж пройдуть добре.

– Ясна річ, вони пройдуть добре, всі хочуть подивитись на Любаву Зеленову, тим паче, в тій корсетній сукні. – підморгнула мені Алла. – Мужики там, напевне, слиною стікають на сцені. Ваш костюмер – просто бомба. Знайдуться для мене квиточки?

– Принесу, – пообіцяла я.

– Слухай, – вона підсунулась до мене ще ближче, – Люб, а даси номер вашого режисера? Він у вас такий бусінка, м-м-м…

Я скривилась.

– Алло…

– Ну, а що! Тобі ж він не потрібен. Всі знають, що він по тобі сохне, а ти – прямо ніяк, недоторка. Хоча могла б вже давно вискочити за Руслана заміж, він чоловік видний. І порядний. Всі заздрять, поки ти про дружбу розказуєш!

Я дуже сумнівалась, що Руслан по мені прямо «сохне», тому холодно спитала:

– З чого ти взяла, що він кличе мене заміж чи пропонує стосунки? І тим паче, чому кажеш, що він мені не потрібен?

– Був би потрібен – вже б була з ним разом.

– В тебе все так просто, аж заздрощі беруть.

Мій крижаний тон, на жаль, не змусив дівчину заткнутися.

– Ага, а в тебе все дуже складно! Знаєш, подруго, – фиркнула Алла, – ти як та собака на сіні. Сама про інших чоловіків думаєш, а познайомити зі своїм Русланом не хочеш. Я, може, теж хочу головні ролі, і щоб для цього фліртувати доводилось з молодим красунчиком, а не зі старим кобенякою, – вона погордливо зиркнула на мене. – Хоча, тобі не зрозуміти. Ти тільки й робиш, що всім мізки маринуєш, майстер-класи б давала, як витягнути з чоловіків те, що тобі потрібно.

Слова Алли вдарили боляче, неприємно, а головне, викликали щирий подив. Це я витягую з когось те, що мені треба? Вона знущається?

Раніше я б лишила це без відповіді. Та зараз була вже достатньо горда, аби проігнорувати випад.

– Що ти маєш на увазі? – спохмурніла я.

Алла подивилась мені просто в очі, але зустріла у відповідь прямий впевнений погляд і знітилась. Білосніжні зуби вп’ялись у рожеву пухку нижню губу, на щоках навіть крізь грим проступив легкий рум’янець.