*Лео
— Анабелло, ти впевнена в тому, що це хороша ідея? — перепитав я, все ще сумніваючись у нашому плані. Племінниця знову схвально кивнула, спираючись на край дивана.
— У мене немає жодних сумнівів, Леоне. Я впевнена, що це найкращий варіант з усіх можливих.
Я задумливо провів рукою по волоссі, вагаючись. Мої очі блукали по лиці небоги в пошуках хоча б натяку на жарт чи невпевненість.
— Гаразд. З квітами все очевидно. В її профілі безліч фото з тюльпанами. Байдуже, що їх не продають в кінці листопада, але я якось знайду ці кляті квіти. А щодо балу? Можливо, ми все ж таки помиляємось? — Беллі останні тридцять хвилин намагається переконати мене, що два квитки на бал у середньовічному стилі точно слугуватиме ідеальним варіантом вибачення. Хіба Роуз схожа на дівчину, яка відвідує подібні заходи?
— Леоне, ти геть не уважний! — Племінниця роздратовано штовхнула мене в плече, а тоді знову почала вимахувати в мене перед очима своїм гаджетом. — Дивись уважно. В історіях в інсті вона постійно викладає фото серіалів та фільмів про середньовіччя. Також ми бачили фото на якому вона читає книгу про бали. Два роки тому Роуз брала участь у виставі, де зіграла принцесу. На тих фото вона виглядала дуже щасливою. Впевнена, що це саме те, що їй потрібно. — Анабель — це просто якийсь слідопит. Я б ніколи не зробив таких висновків, дивлячись, на здавалось би, зовсім звичайні фото. — В душі, кожна дівчина хотіла б відвідати подібний захід і хоч на мить уявити себе принцесою і потанцювати в палаці. Це ж так круто!
— Ну добре, але якщо твій план не спрацює, то я залоскочу тебе до смерті, Беллі, — пригрозив я, вимахуючи в неї перед очима пальцем. Вона показала мені язика, примруживши очі.
— Не переймайся ти так. Впевнена, що вона пробачить тобі й зрештою ви разом підете на бал. Принцесі потрібен принц, тому обов’язково візьми два квиточки, — додала небога, підморгуючи.
— Сумніваюсь, що все буде саме так. — Все ж, Роуз зізналась мені, що їй подобається Ксав’є й швидше за все вона запросить саме його, а не мене. Бісів футболіст! Тільки його мені й до повного щастя не вистачало… — Гаразд, Беллі. Спасибі за допомогу.
— Прошу. Я вже піду. Батьки будуть хвилюватися, якщо я не повернусь вчасно. Зараз зателефоную Фредові, щоб він приїхав по мене. — Племінниця дістала з кишені смартфон і почала телефонувати своєму новому водієві. — Він буде через 5 хвилин.
— До речі, де подівся твій колишній водій? — поцікавився я, закидаючи в рота декілька чипсів. Пізніше прийдеться відпрацьовувати в тренажерному залі всі ці калорії, але зараз мені на це байдуже. Я просто хочу поласувати шкідливою їжею.
— Батьки звільнили Ділана, — з сумом промовила Беллі, спираючись на мене.
— Чому? — Наскільки я пам’ятаю, то Алекс був задоволений його роботою. Та й Мія не мала ніяких скарг. Навпаки, вона хвалила хлопця за те, що він працює в такому юному віці.
— Тому, що вони побачили, як ми з Діланом цілуємось, — тихо прошепотіла Анабель мені на вухо. Її щоки різко почервоніли й вона вп’ялася пальцями в мереживний край своєї чорної сукні. Оу… То наша дівчинка закохалася у свого водія?
— Нічого собі… — Я був здивований цим фактом і не знав, що відповісти. Не думав, що Беллі відважиться на таке. — Він подобався тобі? — Я торкнувся пальцями її підборіддя, щоб вона підняла голову вгору. Якщо дивитиметься мені у вічі, то точно не зможе обманути.
— Так. Спочатку я боролася сама з собою, але потім не змогла втриматись. Чорт забирай! Батьки втрутилися навіть у мій перший поцілунок… Тато накинувся на Ділана з кулаками, а мама відтягнула мене від нього й заборонила нам бачитися, — зізналась мала, витираючи сльози, які повільно скочувалися по її щоках. Мені стало жаль Беллу. Вона геть не заслужила на таке ставлення.
— Ох, моя мила. Не засмучуйся. У твоєму житті буде ще чимало поцілунків, — підбадьорливо промовив я, розбурхуючи в різні сторони світлі пасма її волосся. Я простягнув їй коробку зі серветками й вона вдячно кивнула мені.
За вікном ми почули рев автомобіля й побачили відблиск від фар.
— Френк вже тут. Маю бігти.
Анабель обійняла мене на прощання й побігла в хол. Дівчинка поспіхом натягала на себе чобітки. Я допоміг їй з пальтом та шарфом.
— Будь обережна, Беллі. Я завжди на зв’язку, тому в разі чого ти можеш зателефонувати мені.
— Добре.
Племінниця помахала мені на прощання й побігла, залишаючи сліди на снігу. Я простежив, як вона сіла в машину, прискіпливо оглядаючи цього Френка. На вигляд йому було років 60. Впевнений, що Мія та Алекс спеціально обрали такого старого водія, який би точно не чіплявся до їхньої донечки. Проте, чи правильно вони вчинили, коли заборонили їй бачитись з Діланом? Швидше за все, він — її перше кохання. Вона мала цілковите право проживати ці трепетні почуття так, як вона забажає, а не миритися з наказами батьків.
На вулиці було дуже холодно, тому я таки повернувся в дім, тремтячи. Зима ще не розпочалася, а я вже чекаю дня, коли вона закінчиться. Кому взагалі подобається цей холод?
Недовго думаючи, я попрямував у свою спальню. Мені швидко вдалося знайти два квитки на найближчий бал, який відбудеться вже цієї неділі. Проте, я вирішив що окрім квитків та квітів я замовлю для Роуз ще й відповідну сукню. На щастя, у ванній кімнаті лежало її плаття й мені без проблем вдалося знайти потрібний розмір. В інтернеті доволі великий вибір і мої очі розбігалися в різні боки від кількості суконь. Мій вибір зупинився на короткому кремовому платті з цікавим верхом. Я уявив Розаліну в ньому й моє серце почало битися частіше.
Поки воно остаточно не вилетіло з грудей, я оформив замовлення й зайнявся пошуком квітів. Це виявилося найскладніше. Три телефонні дзвінки не принесли результату. Продавці розчаровано повідомляли мені, що зараз не сезон і тому, вони не продають тюльпани. Добре, що Анабель шукала зі мною і скинула посилання на квітковий, де таки знайшла ці квіти. Обидва замовлення мали прийти вже за годину. Поки я очікував на них, то видрукував квитки. Я тримав їх в руках і нервово кусав губу, уявляючи красиву Роуз у тій неперевершеній сукні в компанії Ксав’є. Серце підказувало мені, що не потрібно покладати марних надій, адже вона точно запросить хлопця, який їй подобається, а не мене…
#2163 в Любовні романи
#358 в Сучасна проза
від ненависті до кохання студенти, складні характери_яскраві герої, договірні відносини
Відредаговано: 14.03.2023