34

– Андрію, може досить сидіти в депресії? Останнім часом, ти дуже погано виконуєш свою роботу. Тільки з поваги до тебе я тобі даю останній шанс, - сказав Віталій Іванович, генеральний директор компанії де працював Андрій.
– Я все зрозумів. Постараюся виправити свої помилки.
– Може тобі відпустку взяти? Подумаєш, вирішиш, як жити далі.
– Відпустка для мене це самовільна каторга. Краще з головою поринути у роботу. Це найкращі ліки.
– Може ти й маєш рацію. Та що там у тебе відбувається? Що ти ходиш наче у воду опущений?- Віталій Іванович уважно подивився на Андрія й відкрив шухляду свого робочого столу.
– Сімейні проблеми. Це особисте, тому я б не хотів про це говорити, - наголосив Андрій.
– Гаразд. До речі у мене є для тебе пропозиція.
– Яка?
– Мій друг здає свою однокімнатну квартиру. Недалеко від центру, і ціна приємна, - запропонував Віталій Іванович Андрію.
– Дякую за пропозицію, я подумаю над нею.
– Тільки не зволікай, бо охочих занадто багато.
Андрій кивнув, тому що не хотів сперечатися з шефом. Та й розповісти усю правду, що через дружину зрадницю йому тепер нічого не було потрібно, навіть квартиру він не міг. 
Андрій повернувся до свого робочого кабінету й одразу ж взявся підготувати документи для контракту, який на цьому тижні мала підписати компанія. 
Знову й знову його продовжували мучити думки про Риту та Матвія. Минуло три тижні з того дня коли вона його покинула. Андрій не міг до кінця повірити, що це все сталося. Жінка якій він повірив і яку щиро покохав зрадила йому при першій нагоді. Андрій міцно стиснув ручку, якою писав до болю у кісточках пальців. Клята Рита не покидала його думок.
Раптом у Андрія задзвонив мобільний. Він подивився на екран, там висвітився номер Віталіни. Знову вона. Ця нестерпна жінка не давала йому спокою. Телефонувала декілька днів підряд.
Врешті Андрій не витримав і відповів на дзвінок.
– Алло, Андрію, привіт. Чому ти так довго не відповідав? - заволала у слухавку Віталіна.
– Чого тобі? Я не повинен перед тобою звітувати, - обурився Андрій.
– Нам потрібно серйозно поговорити. У мене для тебе важлива новина.
– Тільки не кажи, що ти знову вагітна. Бо це досить смішно враховуючи твою ситуацію...
– Який ти здогадливий, любий. Саме про це я й хочу поговорити, - невимушено відповіла Віталіна.
– Яке я до цього маю відношення? Є батько дитини з ним і розберись.
– Ти досі нічого не зрозумів? - тільки через кілька секунд до Андрія дійшов сенс їх розмови.
– Ти намагаєшся сказати, що це я?
– Я кажу це тобі прямо. Пам'ятаєш ту ніч три тижні тому? Саме тоді це сталося. Зараз я вагітна й ти повинен про це знати.
– Віталіно, я сумніваюся, що тієї ночі між нами взагалі щось було. Я був занадто п'яний.
– Але це не завадило тобі бути пристрасним коханцем, - зауважила Віталіна.
– Давай на наступних вихідних я приїду у місто й ми поговоримо, - сказав Андрій.
– Гаразд, я тебе чекатиму. 
Андрій був вкрай здивований заявою Віталіни. Так тоді коли він дізнався про зраду дружини, то сильно напився. І наступного ранку Андрій справді прокинувся у ліжку разом з Віталіною. Але він й подумати не міг, що все так обернеться.
Андрій почухав потилицю й вирішив не квапити подій. Можливо вагітність Віталіни звичайна вигадка. Тому що ця жінка піде по трупах тільки б домогтися свого. 
Андрій важко зітхнув й знову вткнувся у папери.

****
До рідного міста Андрій повернувся при першій нагоді, що йому випала досить швидко. Віталіна схоже готувалася до зустрічі з ним, тому що поводилися спокійно й стримано. 
– Виходить ти вагітна від мене й хочеш залишити цю дитину? - запитав Андрій у Віталіни.
– Так, я буду народжувати. Навіть якщо ти  не збираєшся визнавати свою дитину.
– Я не казав, що не збираюся визнавати свою дитину Просто мені не віриться що взагалі вагітна.
– У мене є знімок УЗД. Якщо хочеш можу тобі показати. 
– Не потрібно, якщо це правда  своїй дитині буду допомагати чим тільки зможу, - Андрій вийняв з кишені цигарку  прикурив її.
– Андрію кинь цигарку я ж вагітна,  мені не можна дихати цим димом, - Віталіна невдоволено піджала губи.
– Вибач мені просто важко звикнути до цього, - сказав Андрій потушив цигарку.
– Нічого страшного це ж для тебе незвично. Ти ж вперше станеш батьком, - Віталіна посміхнулася й торкнулася плеча Андрія.
– Так, та на жаль все склалося не так, як мені хотілося, - тихо мовив Андрій й знову згадав Риту. Якби вона не втекла з цим виродком у них могла бути дитина. Їхня маленька частинка. Андрій мріяв про це досить давно й навіть думав запропонувати Риті народити малюка. Але це було тоді ще до її зради. 
– Ну звісно, не так все склалося. Якби вона була вагітна ти б їй все пробачив. Все що вона з тобою зробила.Чи не так? - закричала Віталіна.
– До чого тут Рита? Не вплутуй мою дружину у наші з тобою відносини, - твердо мовив Андрій. 
– Дружину? Адже ти досі вважаєш її своєю дружиною навіть після того що вона накоїла?- Віталіна розійшлася не на жарт.
– Це не твоя справа, Віталіно. Якщо ти вагітна, то це не означає, що отримала право на мене. Ми чужі люди.
– Отже, ти не збираєшся подавати на розлучення?
– Поки не знаю. Якщо Рита з'явиться найближчим часом ми з нею все вирішимо. А якщо ні, то нас розлучать без її присутності. 
– Сподіваюся ти розумієш, що вона до тебе не повернеться. Я тобі не казала, але вчора ми розмовляли з Настею. Вона сказала, що їй дзвонив Матвій...
– І що? - Андрій намагався вдавати байдужість, але у середині нього все калатало.
– У них з Ритою все добре. Матвій має багато роботи і йому гарно платять, - Віталіна вирішила витримати паузу.
– А вона що? Щаслива?
– Думаю так. Матвій для них орендує будинок на березі моря. А ще збирається купити авто. По моєму кращого не треба, - сумно промовила Віталіна.
– Так, справжній рай, - Андрій відчув сильний душевний біль. Чому він знову наступив на ті ж самі граблі? Знову виявився відкинутим й самотнім?
Зібравшись з останніми силами Андрій сказав Віталіні:
– Можливо нам й справді з тобою одружитись?