22.

– Тобі подобається? - поцікавився Андрій у Рити гладячи її густе волосся. Він звик до того, що кожного ранку, коли вони прокидалися разом Рита клала голову йому на плече. І він занурював пальці у її шовковисте волосся. Рита легенько доторкнулася до його підборіддя й облизала губи. Вмить Андрій відчув збудження і йому захотілося перекинути Риту на спину та зайнятися коханням. Але його чекала робота в офісі, тому любощі чоловік вирішив залишити на вечерю. Андрій торкнувся губами пальців дружини, а потім потягнув її на себе. 
– Рито, у нас є всього декілька хвилин, - зауважив він.
– А хіба для цього потрібні години? - спитала Рита чим як завжди порадувала Андрія. У Рити ніколи не боліла голова й у сексі вона завжди була допитливою та швидко всьому вчилася. 
– Ти маєш рацію, крихітко, ми все встигнемо, - сказав Андрій й пристрасно поцілував дружину.
  Деякий час потому Андрій все ж зміг вирватися з обіймів Рити й піти на роботу. Але думки про дружину не давали йому спокійно працювати. Андрій сам не помітив як став відчувати потребу у її присутності. Йому було сумно без Рити, без її милої посмішки та цікавих розмов. Навіть без її ніжного й відданого тіла. Андрій сковтнув й захитав головою, щоб розігнати дурман. Вони з Ритою майже щоночі бувають близькі, а він все одно відчував голод по ній. Що це з ним до біса відбувається?
– Андрію, ти мене чуєш? - крізь думки чоловіка прорвався різкий голос батька.
– Так, я щось пропустив? - поцікавився Андрій.
– Схоже ти все пропустив про що ми говорили. У нас серйозні проблеми. Наші конкуренти якимось чином вкрали наші ідеї. 
– Тобто? 
– Ти бачив їх нову лінійку вин з етикеткою  у вигляді різних романтичних танців  ? - здавалося батько просто випльовував слова.
– Ні, якщо чесно.
– То зайди на їхній сайт і подивися, - сказав батько. 
Андрій взяв ноутбук й подивився потрібну інформацію.  Конкуренти й справді вкрали ідеї, які розробляли дизайнери спеціально для лінійки їхнього вина.
– Не можу повірити. Це ж ніби під копірку зроблено, - обурився Андрій.
– Хтось зі співробітників зливає інформацію нашим конкурентам. Тому саме тобі Андрію я доручаю дізнатися хто це.
– Мені? - Андрій здивувався наказу батька.
– Чому б і ні. Ти мій спадкоємець і майбутнє заводу. Колись мої виноградники належатимуть вам з Віталіною. Тому це закономірно, - відповів Степан Васильович.
– Цікаво, ти вже й спадок свій поділив.
– Звісно, навіть заповіт склав. Андрію це абсолютно нормально.
– А ти не боїшся, що Віталіна не справиться?
– Ні, тому що все що я залишу їй перейде до нашого з нею сина, або  доньки. Але я думаю у нас все-таки буде син, - батько всміхнувся й Андрій відчув дискомфорт.
– Що ти маєш на увазі? - запитав Андрій.
– Віталіна вагітна. Сьогодні зранку  вона повідомила мені цю чудову новину, - похвалився батько.
Від цих слів у Андрія мало земля не пішла з під ніг. Все чого домагалася ця корислива жінка, збулося. Вона народить спадкоємиця і цим самим повністю витіснить Андрія з життя батька.
– Батьку ти впевнений? - Андрій закашлявся.
– Звісно, Віталіна мені навіть знімок УЗД показала.
– Який у неї термін?
– Чотири тижні здається. Але хіба це має значення? Кохана жінка подарує мені дитину, це справжнє щастя. Колись ти мене зрозумієш, коли сам станеш батьком, - зауважив Степан Васильович.
– Мені тільки залишається тебе привітати, - Андрій потис батьку руку, а сам подумав про те що краще б йому взагалі не знати про цю чудову новину.

****
  Ввечері Андрій поділився новиною про дитину з Ритою. На диво його дружина навіть раділа за Віталіну. Андрій завжди дивувався наскільки доброю була Рита. Вона нітрохи не ображалася на зведену сестру навіть після того, як через неї стала посміховиськом. 
– Я стану тіткою, це так чудово. Ти знаєш Андрію я обожнюю маленьких дітей, - сказала Рита й обійняла Андрія.
– Знаєш, можливо я виявлюся поганою людиною та вірити твоїй сестрі небезпечно.
– Чому? Можливо Віталіна навпаки подобрішає, коли стане мамою.
– Навіть не знаю. У ній стільки отрути....
– Андрію, навіщо ти так? -  Рита почала сміятися.
– Просто я її дуже добре знаю. Навіть вагітність це скоріше за все прорахований крок.
– Щоб отримати спадок?
– Не виключено. Тому навіть не знаю радіти за батька чи ні? - Андрій уважно подивився на Риту. Зараз вона була по особливому милою. Її щоки почервоніли, а губи трохи припухли від поцілунків.
– Що? Чому ти так дивишся на мене? - поцікавилася Рита.
– Тому, що ти зараз дуже гарна. 
– Справді? Я навіть не чепурилася.
– Тобі цього й не потрібно. Ти мені подобаєшся такою, яка ти є, - Андрій присунувся ближче до дружини й ніжно поцілував. 
Вона одразу ж гостро відреагувала на його поцілунки й Андрій став наполегливішим. Рита вміла розпалити вогонь всередині його самого. Руки самі тяглися до нічної сорочки Рити, щоб її зняти. Рита не заперечувала й сама стала трохи рішучішою. Тонкими пальцями вона почала розстібувати ґудзики на сорочці Андрія. Все це вони робили не перестаючи цілуватися. Вони лягли на ліжко й Андрій вже майже був у цілі, та раптом у двері хтось постукав. Рита різко піднялася через що вони з Андрієм стукнулися головами. 
– Якого біса? - психанув Андрій й на ходу одягнув штани та сорочку. 
Він підійшов до дверей та трохи їх привідкрив. На порозі стояла  Віталіна. Вона привітно посміхнулася й здається хотіла увійти.
– Чого тобі? - поцікавився знервований Андрій.
– Привіт, краще б спитав, як у мене справи, - невдоволено сказала Віталіна.
– Ну і як у тебе справи?
– Думаю ти чув останні новини? Тому на честь такої події ми зі Степаном влаштовуємо пікнік. Ви з Ритою серед запрошених.
– А можна якось без нас?
– Ні, не цього разу, Андрію. Ти можеш хоча б один раз зробити те про що тебе просять? Заради Степана.
– Добре, на яку годину?
– Їдемо зранку десь о восьмій. Тому сьогодні раджу вам довго не розважатися, а добре виспатися, - сказала строго Віталіна.
– А це вже не твоя справа. Краще побережи свої нерви. Особливо у твоєму положенні, - відповів Андрій й різко закрив двері прямо перед носом Віталіни.