20.

   Андрій сподівався на тихий спокійний вечір, але не так сталося, як гадалося. Прийшовши до їхньої з Ритою кімнати він побачив, що дружини немає. Гнітюча тиша насторожила Андрія. Якщо Рити не має у кімнаті, то де вона може бути? На кухні навряд, бо Галина Тимофіївна нікого не підпускала до себе, коли готувала на великі свята. Можливо у саду? Але це теж малоймовірно, бо Віталіна чекає на гостей, тому сад буде зайнятий до пізньої ночі. Андрій вирішив почекати й не нервувати зайвий раз. Можливо Рита скоро повернеться. Андрій почув жіночий кашель за дверима й вийшов у коридор. Як виявилося там стояла Настя подруга Віталіни.

 – О, Андрію, привіт, як справи? - поцікавилася Настя нервово посміхаючись. 

– Помаленьку, а ти що тут робиш? 

– Розумієш, Віталіна попрохала піти по тебе й привести вниз до гостей, - сказала Настя й почала перебирати пальцями.

 – Я ж ясно дав зрозуміти, що не хочу бути присутнім на цьому заході, - відповів Андрій зі злістю. 

– Я розумію, але у Віталіни є для тебе сюрприз. Раджу тобі погодитися. 

– Який ще сюрприз? Я ненавиджу сюрпризи. 

– Ходімо, правда. Ти не пошкодуєш, повір, - Настя силою почала тягнути Андрія. 

– Настю відчепись, - почав відбиватися Андрій.

 – Ну гаразд. А якщо я скажу, що цей сюрприз пов'язаний з Ритою. Ти підеш? 

– Що? До чого тут моя дружина? Що ви з нею зробили? - гаркнув Андрій. 

– Нічого поганого. Ходімо сам побачиш. 

 Андрію стало ніяково від цих слів. Від Віталіни і її подруги можна очікувати, що завгодно. Андрій та Настя спустилися в хол до гостей. Людей зібралося досить багато. Віталіну вони досить швидко знайшли у натовпі. Вона була одягнена у довгу вечірню сукню синього кольору. Її темне волосся було зібране у високу зачіску. Вона обернулася до них з Настею і якось підозріло посміхнулася. 

– Привіт, мої любі. Рада вас бачити. Андрію у мене для тебе сюрприз. 

– Я вже у курсі. 

– Ну що ж тоді дивись, - мовила Віталіна й відвела Андрія у вітальню. 

Там стояла руда жінка дуже схожа на Риту. Але від колишньої Рити не було й сліду. Від подиву в Андрія відвисла щелепа. Його дружина була одягнена у вульгарну коротку червону сукню з рукавами воланами, обсипану бісером. На голові була копиця сіна, а не зачіска. Яскравий та зухвалий макіяж робив Риту схожою на повію. Андрій був шокований тим що побачив. Він навіть не міг проронити ні слова.

 – Тобі подобається Андрію? - запитала улесливим тоном Віталіна. 

– Не зовсім, - відповів Андрій й прокашлявся. 

– Рито, що ти з собою наробила? І взагалі якого біса ти сюди прийшла? - продовжив чоловік. 

– Андрію, тобі не подобається? - тихо спитала Рита. 

– Мені? А хіба тобі цікава моя думка? - обличчя Андрія спотворила відразлива гримаса.

 – Так, я ж хотіла тобі сподобатися, - Рита схлипнула. – Радій, ти свого домоглася. Я просто в шокований. 

– Андрію, заспокойся, ти бачиш, що у Рити просто такий смак. Вона ж ніколи не була серед людей твого кола, - втрутилася Віталіна. 

– Думаю тут без тебе не обійшлося, Віталіно, - крикнув Андрій. 

– Взагалі - то я намагалася їй допомогти. Вона сама хотіла цю сукню й цей макіяж, - Віталіна вдала ображену. 

– Рито, чому ти мене не послухала? Невже ти хочеш показати людям цей несмак? – Віталіна сказала, що це останній тренд сезону, - Рита схоже ледь стримувала сльози.

 – Ну звісно, а ти й послухала. Не власного чоловіка, а якусь там Віталіну. Ну що ж тепер йди розважайся, але без мене, - психанув Андрій й вийшов з кімнати. 

Першим бажанням Андрія було напитися. Але він швидко відкинув цю думку. Чоловік пішов до столика з закусками й почав їсти все підряд. Знову він розв'язував проблеми їжею. Андрій нервово жував й роздивлявся гостей. Багато хто, взагалі не були йому знайомі. Схоже Віталіна скликала сюди пів міста. Раптом краєм ока Андрій помітив Єлисея. Це його дуже насторожило. Він все ще пам'ятав той випадок з Ритою. Хто знає, що на цей раз може вчинити Єлисей? 

– Привіт, Андрію, давно не бачилися. Аж не віриться стільки часу минуло, - до Андрія звернулася молода дівчина у якій він впізнав колишню однокласницю. 

– Привіт, Оксано, я теж радий тебе бачити. Як твої справи?

 – Добре, закінчила інститут тепер працюю у деревообробній компанії. На особистому фронті не дуже. Недавно от розлучилася. 

– Це погано. Але не переймайся, я впевнений, що ти ще знайдеш собі чудового чоловіка. 

– А пам'ятаєш, що у школі ти був у мене закоханий? - спитала Оксана й подала Андрію келих шампанського. – Звісно, але це було так давно. Стільки часу минуло... 

– Чула ти теж одружився? І хто вона? Хтось із наших? - поцікавилася Оксана.

 – Ні, ти її не знаєш. Але вона дуже хороша людина, - відповів Андрій і раптом знітився.

 Він вперше за весь час усвідомив, що трохи соромиться своєї дружини. Йому стало дуже неприємно від цього. Так не мало бути, бо попри все Рита була прекрасною людиною. Хоча зовсім не досвідченою. 

– Андрію, все добре? - Оксана смикнула його за рукав сорочки. 

– Так, я, мабуть, піду. Вибач, - сказав Андрій й обережно обійшов Оксану. 

Йому потрібно знайти Риту й перепросити. Вона ж зовсім невинна у, тому що погано розбирається у моді. Та й звідки узятися тим умінням, якщо вона нікуди не ходила. Андрій повернувся до вітальні, але там нікого не було. Він дуже сподівався, що Рита пішла до їхньої кімнати. Бо якщо ні... Раптом Андрій помітив руду голову дружини, яка майнула серед здивованих гостей. Він вирішив піти за нею, щоб забрати її від цих людей якнайдалі. Рита швидко зникла так як і з'явилася. Андрій озирався по сторонах, але її ніде не було видно. Він вийшов з холу й пішов у сад, щоб трохи охолонути. На дворі було досить свіжо й Андрій носом втягнув свіже повітря. Він був злий та роздратований. Де його дружина? Куди вона могла податися у такому вигляді? Відповідь сама дала за себе знати. Андрій почув сильний жіночий крик за декілька метрів від себе. Це був крик його дружини. Він швидко розвернувся й побіг на звук. Те що він побачив розлютило його ще більше. Під його улюбленою грушею стояла Рита у задертій до гори сукні та Єлисей, який її нахабно лапав.