14.

   Вже третій день підряд Андрій не міг зосередитися. І причина ховалася не в безсонні, хоча спав він теж не дуже. І не в поганому самопочутті, а в одній молодій особі з рудим волоссям.
Андрію не давав спокою їх з Ритою поцілунок. Те що сталося у саду три дні назад дуже його спантеличело. А саме його реакція  на цю дивовижну дівчину. Андрій відчув неймовірний потяг до неї. 
І це сильно ускладнювало ситуацію. Тепер Андрію ще важче було припинити їхні стосунки. Чи можливо все було і так добре? Андрій вже сам не розумів, що з ним відбувається. Рита подобалася йому й дедалі більше. Можливо тому що вона завжди посміхалася, коли його бачила, намагалася підтримати. Коли вони були разом Андрій відчував себе більш повноцінним. 
Спочатку він навіть не звертав увагу на це, але те що сталося у саду трохи змінило постанову речей. Здається зараз він почав сприймати її не як милу й добру сестру Віталіни, а як справжню жінку. Й досить привабливу. Коли вони обіймалися, то під тонкою тканиною сорочки Рити він відчув округлі форми її грудей та талії. Й зрозумів, що перед ним саме жінка, а не мила дівчинка.
Дружити тепер вони точно не будуть. Та й навряд у нього вийде сприймати її як подругу. Андрій зітхнув й занурився у свої спогади. Він згадав як мріяв стати лікарем та батько вирішив, що Андрій має продовжити сімейний бізнес. Згадав як уявляв собі їхнє з Віталіною весілля. Тоді він був найщасливішим чоловіком на землі, а ще сильно закоханим. Та й тут втрутився батько, й забрав у нього кохану жінку. Хоча на подив Андрій зрозумів, що у якомусь сенсі навіть вдячний батьку за це. Бо така як Віталіна не заслуговує й краплі тих страждань, які відчував Андрій. Але зараз коли він зблизився з Ритою все змінилося. Чи можливо він змінився? Але за останній час Андрій не разу не згадав про Віталіну. І це одночасно тривожило та приносило полегшення.
– Андрію, ти чуєш, що я тобі кажу? Сьогодні нарада акціонерів. Це дуже важливо, - промовив Степан Васильович до сина. 
Вони разом снідали перед роботою. 
– Любий, залиш його. Ти не бачиш, що у твого сина голова забита інтрижками, - Віталіна не впустила можливості вставити свої п'ять копійок.
– Віталіно, заздрість погана риса, - відповів Андрій й повернувся до споживання їжі. Зараз чомусь у Андрія прокинувся нездоровий апетит і він почав уплітати страви. Причина була у тому що Андрій дуже сильно нервував і в такі моменти він починав багато їсти.
– Чому тут заздрити? Що ти розважаєшся з моєю сестрою? Смішно.
– Цікаво чому ти так думаєш? - запитав Степан Васильович.
– Бо це не серйозно. Невже ти вирішиш, що Андрій міг серйозно зацікавитися Ритою? - Віталіна уважно подивилася на свого чоловіка.
– Чому б і ні. Рита порядна дівчина і могла б скласти хорошу пару для Андрія, - сказав Степан Васильович.
– Хіба цього достатньо? Ти бачив її кульгаву ногу? А її зовнішній вигляд? Наче якесь опудало, - Віталіна зі злістю промовила останні слова.
Але Андрій нажаль не зміг стриматися й гучно грюкнув кулаком по столі.
– Не тобі Віталіно її судити. Ти тільки красива обгортка, яка всередині звичайна підробка. В якомусь сенсі ти навіть не варта мізинця своєї сестри.
– Що ти сказав? - Віталіна від злості почала хапати ротом повітря.
– Андрію, негайно вибачся перед Віталіною. Май повагу до дружини батька, - зробив зауваження Степан Васильович.
– І не збираюся. Це твоя дружина, сам її й поважай, - Андрій різко встав з-за столу.
– Ще може й одружися з нею, якщо вона тобі так подобається, - крикнула Віталіна.
– Якщо треба то й одружуся, і дуже скоро, - роздратовано сказав Андрій і вийшов.
– Ненормальний, - буркнула Віталіна, але її вже ніхто не слухав.

****
  Ввечері після важкого й плідного дня Андрій вирішив піти до Рити й поговорити з нею. Він хотів зрозуміти, як вона ставиться до нього. А ще просто розслабитися, тому що поряд з нею він знаходив спокій. 
Риту він знайшов на тому ж місці де вона була й минулого разу. Дівчина сиділа й дивилася кудись в сторону. Погляд її був затравлений і Андрій зрозумів, що тут щось не те. 
– Рито, привіт. Як ти? У мене знайшлася вільна хвилинка і я вирішив побути з тобою, - мовив Андрій й ближче підійшов до Рити.
– Так, привіт. Все добре. У мене завжди все добре, - монотонно відповіла дівчина.
– Рито, що з тобою? Щось сталося? - перелякався Андрій.
– Ні, не бери в голову. З такими як я нічого церемонитися.
– Рито, подивись на мене. Що з тобою ти вся тремтиш, - Андрій потягнувся до Рити й обійняв дівчину.
– Андрію, пробач, що нагрубила тобі, але мені дуже страшно.
– Ну, ну, заспокойся. Все добре я буду поряд. Тільки ти скажи, що сталося?
– Він, він...погрожував мені. Сказав якщо заявлю у поліцію, то мені будуть непереливки, - Рита почала плакати й схлипувати.
– Хто? Єлисей? 
– Так, я дуже боюся. Він може вчинити, що завгодно.
– Скажи він чіплявся до тебе? Тільки чесно? - допитувався Андрій.
– Ні, але його похітливий погляд. Він так дивився на мене.
– Рито, не хвилюйся, чуєш? Ти тепер не одна. Я готовий за тебе вступитися, - сказав Андрій й ніжно погладив Риту, по голові.
– Андрію, дякую тобі це багато для мене означає, але ти не зможеш завжди бути біля мене, як би ти цього не хотів.
– Чому ти так кажеш?
– Тому що коли тобі набридне воювати з Віталіною, ти мене кинеш. Я залишуся одна і не говори мені, що це не правда. Ти не кохаєш мене, але мені достатньо того що я відчуваю до тебе.
– І що саме ти відчуваєш? - запитав Андрій і здивувався тому факту, що дуже боїться почути відповідь.
– Ти й сам знаєш. Я ніколи не приховувала своїх почуттів, - відповіла Рита й стиснула пальці.
– Ти маєш рацію. Але я думав, що ти просто захопилася...
– Ні, Андрію. Це не просто мрії наївної дівчинки. Я люблю тебе й не боюся тобі це сказати. Навіть якщо не почую ніколи це від тебе у відповідь.
Андрій подивився на Риту з подивом і захопленням. Потрібно бути сильною, щоб зізнатися у своїх почуттях.
– Рито, виходь за мене заміж, - випалив Андрій й зрозумів, що справді цього хоче.