Глава 1 «Метелик»

 З самого ранку небо затягнуло чорними хмарами. Рясні краплі дощу котилися по спітнілому склу, залишаючи мокрі сліди. Здавалося, що навіть природа оплакувала короля.

 Анетта втомлено провела рукою по обличчю. Темні кола під очима свідчили про недоспані ночі та щоденний стрес. Вона ще раз поглянула на ліжко, де ще нещодавно лежав її батько і з гіркотою відвела погляд. Вона й досі не могла повірити що батька більше немає. Її душа нещадно горіла від болю. Хотілося кричати і трощити все навколо. Але сил вже більше не було. Життя продовжується. Потрібно просто прийняти це і жити далі. 

  Анетта мовчки підійшла до блискучого туалетного столика. Він був зроблений ще за життя королеви Терези видатним майстром Антуаном Дервілем. Різьблені візерунки, прикрашені різнокольоровими дорогоцінними каменями, завжди викликали заздрість в усіх знатних дам. Проте особливо любила королева саме дзеркало. Воно було оздоблене різноманітними золотими листочками та квітами, а також елегантними метеликами.

  Дівчина дістала невеликий золотий ключик з потаємної кишені і відчинила шухляду. В ній знаходилась срібна скринька в якій королева зберігала улюблені прикраси. Головною з них була обручка в вигляді метелика. Золотий корпус був оздоблений рожевими каменями різних відтінків. Анетта швидко одягла обручку і повернула скриньку на місце.

  Ще трохи постоявши в кімнаті, вона відправилась до кабінету батька, який тепер повністю належав їй. Дівчина зручно сіла на крісло, чекаючи появи дядька.  

 — Анетто, ти мене шукала? — запитав Саймон, швидким кроком наближаючись до столу.

 — Так, шукала. Я... Я не знаю що робити. Тобто, у нас зараз дуже важке фінансове становище і потрібно якнайшвидше вирішити цю проблему.

 Саймон задумливо сів на диван в кутку кімнати і спрямував погляд у вікно. Лише після декількох хвилин мовчання він нарешті заговорив:

 — Ти знаєш, що я ніколи не був майстром у цій справі. Я м'яко кажучи далекий від цього. Проте, живучи останні десять років у палаці, я зрозумів що якщо ти хочеш досягти успіху в управлінні державою, то маєш пожертвувати собою та своїми принципами.

— Що Ви маєте на увазі? — здивувалася Анетта, пильно розглядаючи обличчя дядька.

 Він нарешті перевів погляд на дівчину і з важкістю зітхнув.

 — Розумієш, єдиний вихід який я бачу – це одруження. Ти маєш вийти заміж за короля або ж того хто має хорошу спадщину. Але бажано щоб він не намагався забрати у тебе королівство.

 Анетта затамувавши подих слухала дядька. Цей план здавався їй божевільним. Вона зовсім не хотіла виходити заміж, особливо зважаючи на минулі обставини. 

 — Анетто, я розумію що це не найкраща ідея для тебе, але в даній ситуації це єдиний вихід.

 — Невже не можна якось по-іншому це вирішити? Це дуже ризиковано. А якщо я оберу не ту людину!? Всі можуть бути в небезпеці! — емоційно скрикнула дівчина і підійшла до Саймона.

 — Я знаю, дитино. Це дуже ризиковано. Проте зараз це найкращий вихід для нас усіх. Далі може бути тільки гірше. Не думаю що економічна криза призведе до чогось хорошого. 

 Саймон завжди був дуже розсудливим і спокійним. Цим він і відрізнявся від запальної Анетти, що часто діяла на емоціях. Але його поради завжди приводили її до тями. Ось і зараз, стоячи в цій напівтемній кімнаті, вона усвідомлювала що дядько й справді має рацію. 

 — Ви правий. Це найкращий варіант. Як би там не було я маю піклуватися про своє королівство. Я не можу підвести батька. 

 — Я радий що ти це розумієш. Він би тобою пишався, — Саймон ласкаво посміхнувся, — і до речі, тобі дуже підійшла ця каблучка. Скоро все королівство з захватом буде вигукувати ім'я молодої королеви.

 На очах Анетти забриніли сльози і вона з ніжністю обійняла дядька.

 — Дякую, — прошепотіла вона і відійшла до столу,— завтра приїжджає Томас. Хочеться вже скоріше обійняти його.

 — Впевнений, що все буде добре. Я вже маю йти. Якщо ти не проти, хочу зайнятися пошуком нареченого.

 — Буду дуже вдячна, — Анетта з посмішкою кивнула і чоловік зник за дверима.

 Тепер її чекає нова пригода – одруження. Чи зможе вона зробити правильний вибір? І як же все складеться? Ці думки не покидали її весь вечір, допоки Анетта міцно не заснула.

  Анетта повільно відкрила очі. Ласкаве сонячне проміння осітлювало величезну лісову галявину. Довкола було безліч квітів та трав. Десь вдалині дівчина побачила дві знайомі постаті. Вона повільно піднялась і попрямувала туди. Анетта відразу впізнала батьків. Вони разом сиділи на траві, заплітаючи кольоровий вінок. Дівчина хотіла побігти до них, проте якась невидима стіна не давала цього зробити.

 Її відволік яскравий блакитний метелик. Він був настільки гарним, що дівчина мимоволі попрямувала за ним. Метелик привів її до озера з кришталево чистою водою. Дівчина озирнулася довкола і побачила незнайомця. Його обличчя було закрито маскою. Вона бачила лише його неймовірні очі та теплу посмішку. Він повільно взяв її за руку і лише зараз Анетта помітила на руці каблучку матері. Раптом навколо спохмурніло. Небо затягнули грозові хмари. Вона повернулася до озера і побачила лише каламутну воду в якій плавало чорне перо....

  Анетта з жахом прокинулася. Вона витерла холодний піт з чола і за раз опустошила склянку з водою. Дівчина подивилася у вікно, куди вже потрапляли перші промені сонця. Вона накинула на себе легкий шовковий халат і попрямувала до ванної кімнати. Освіжившись прохолодною водою, Анетта ще раз поглянула у вікно і присіла на диван.

 — Чи є якісь новини щодо нареченого? — запитала Анетта під час сніданку.

— У мене вже є декілька варіантів, проте для початку я мушу все перевірити. Ми маємо зробити правильний вибір, — стримано відповів Саймон, ласуючи свіжими млинцями.

 — Гаразд. Я повністю Вам довіряю. 

 Двері різко відчинилися і до кімнати забіг маленький хлопчик. Він був практично копією Анетти. Все ті ж пронизливі карі очі, темне волосся та навіть форма губ.