Розділ 9.1

Ян Клейн. Хлопець із мого далекого минулого, який навчив мене кохати й ненавидіти. Який підняв мене до небес, а потім грубо штовхнув і скинув на землю.

Ми вчилися на одному факультеті. Він – на біомедичній інженерії, а я – на звичайних комп’ютерних науках. Цифра спеціальності однакова, але напрямки дуже різні. Ми на біомедиків поглядали зверхньо. Нам здавалося, що вони вибрали цю спеціальність лише тому, що там був трохи нижчий прохідний бал.

Але Клейн прийшов туди усвідомлено. Його батькові належав завод медичної апаратури, і Ян уже тоді був упевнений, що зможе створити й реалізувати щось особливе. Як випливає із серйозних статей, які я навіщось гортаю в спробі перекрити моторошний посмак бульварної преси, йому це вдалося.

Уже тоді було зрозуміло, що він – геній. А я із самого дитинства закохувалася тільки в таких. Звичайні середньостатистичні хлопці мене ніколи не приваблювали – з ними було нудно.

Клейн навчався на три курси старше. Він був гарним зарозумілим студентом з айк’ю, що зашкалював. У нього завжди на все була власна думка. Він ніколи не повторював заїжджених аргументів і посміювався над стереотипами. Він не боявся висловлювати гіпотези та твердження, що відрізнялися від думки більшості, і йти проти течії. Клейн був особистістю з великої літери, яка викликала повагу й захоплення навіть у найбільш байдужих.

Я втратила голову від самовпевненого зухвалого хлопчиська не з першого погляду. І навіть не з другого. Він мав типову зовнішність привабливого хлопця – високий, спортивний, кароокий, з акуратно укладеною модною зачіскою. Таких мажорів у нашому університеті було чимало. Але я закохалася в його монологи, якими заслуховувалася, випадково опинившись у компанії старшокурсників, і вміння сперечатися, вбиваючи опонентів аргументами й не переходячи на агресію чи образи. Навіть анекдоти в нього були не дурні й вульгарні, а інтелігентні, але від цього не менш смішні.

Клейн здавався досконалістю і беззаперечно подобався жіночій половині факультету. Усі студентки мріяли з ним зустрічатися і мліли від знаків уваги, на які Ян був щедрий. 

Одного разу на тусовці в будинку його друга він сів поруч зі мною, весь вечір залицявся, запрошував танцювати. Кілька разів ми виходили на терасу й довго там цілувалися.

Я була п’яна від щастя. Голова паморочилася. Повірити в те, що відбувається, було важко, але Ян був дуже переконливий. Напевно, кожна закохана дурепа опиниться на сьомому небі, якщо лицар її серця почне відкрито проявляти зацікавленість і симпатію.

У його щирості не було ні найменших сумнівів. Душа перетворилася на повітряну кульку, сповнену захопленням і очікуванням чарівництва.

Коли Ян повів мене на другий поверх, я чудово розуміла, куди ми йдемо і з якою метою. Туди періодично бігали всі закохані парочки. Нікого не зупиняли вульгарні коментарі пліткарів.

У мене було два варіанти: проявити гордість і обуритися, типу я не така, до весілля ні-ні, або прийняти ситуацію і підтримати порив Яна, який на той момент здавався цілком закономірним.

З дитинства мені навіювали, що чоловіки – за своєю природою мисливці, що тільки-но хлопець доб’ється бажаного, то одразу втратить до дівчини зацікавленість, що тільки легковажні дівиці віддаються на першому побаченні. Але все це не підходило до мого випадку. Ми були знайомі не менш як місяць. І хоча до цього не зустрічалися, Ян нерідко робив мені компліменти й надавав знаки уваги. Отже, я йому давно подобалася?

Всі мої університетські друзі зазвичай дуже швидко переводили стосунки в горизонтальну площину, але це аж ніяк не заважало їм продовжувати зустрічатися. А якщо вони й розлучалися згодом, то виною всьому були якісь розбіжність інтересів і характерів, а зовсім не те, на якому побаченні вони вперше переспали.

Я не була ні потворою, ні забитою сірою мишею, на мене часто звертали увагу хлопці. Однак жоден із них не був вартий і мізинця Яна Клейна. Я мріяла, щоб саме він став моїм першим, навіть якщо після цього не буде жодного продовження стосунків.

Усе сталося похапцем, без тіні романтики й досить болісно. Ян здивувався – це легко читалося на його обличчі, але не прокоментував. Я почувалася ніяково через забруднені простирадла, однак він коротко сказав:

– Забий… Я вирішу.

Звісно, усі відразу дізналися, що між нами сталося, поповзли плітки. Було неприємно й соромно, ніби я зробила щось недобре. Виховання давалося взнаки, тиснуло й лякало. Заздрісниці перешіптувалися за спиною, відверто посміювалися і робили ставки, як швидко Клейн мене кине. Хтось запевняв, що це була одноразова акція, інші давали мені не більше як місяць. Ми протрималися три.

Ян і Янка…

Це був божевільний час! Прогулянки набережною, запаморочливі поцілунки, гарячий секс за межею бундючної моралі. Клейн розбещував мене швидко, наполегливо й дуже вміло. Я гнала від себе думки, зі скількома дівчатами він робив те саме, і намагалася насолоджуватися кожним днем із коханим.

Я мріяла і планувала… У моїх наївних дівочих фантазіях ми згодом грали розкішне весілля і народжували дітей. Ми були молоді й закохані. Хіба не це мало стати запорукою нашого щастя?

А потім гримнув грім. Спочатку я не сприйняла зміни серйозно і шукала їм виправдання. Адже я була впевнена, що Ян – мій назавжди. Навіть думки не виникало, що одного разу він може піти. Адже я вже не могла без нього дихати. Я не була до цього готова…