Епілог

Яскраве світло ламп заважало відкрити очі. Переборовши себе, все ж таки знайшов сили озирнулися навколо. Це була лікарняне ліжко. "Ментовська лікарня" - прозвучала думка в голові. Але поворухнувши руками, я не відчув кайданок. Та й на вікнах не було ґрат. Подивившись під ковдру, я побачив перев'язані груди. У цей момент біль кольнув між лівими третім і четвертим ребрами.

Я підняв очі і побачив в прозорих дверях палати вартового в формі. Він зауважив, що я прийшов до тями і когось покликав. Вже через хвилину в палату зайшов чоловік у хорошому костюмі.

- Прийшов до тями? Ось і добре.

Його голос був рівним і заспокійливим, від такого хочеться розслабитися і заснути.

- Мене звуть капітан Бортніченко, СБУ. Не турбуйся, поки що тебе ніхто не збирається арештовувати. Ти зі своєю групою заслужили можливість уникнути покарання за порятунок сина Глави особливої ​​міжвідомчої комісії у справах Чорнобильської аномальної Зони. Так, саме його ви врятували. Синочкові захотілося екстриму, ось і попросив папашку організувати йому екскурсію в Зону. А хтось пронюхав про це і замовив нашим військовим, щоб його перехопили в районі Темної Долини.

- В татуся багато грошей водилося для викупу?

- В татуся є вихід на більш цінний приз. Одна міжнародна корпорація давно домагається можливості проводити свої дослідження в Зоні. Корпорації дуже накладно купувати артефакти на чорному ринку - об’єми не ті, а ціна космічна. А ключі від Зони, по суті, саме у татуся вашого... як ви його там назвали? Пасажира? Загалом, сина мали повернути батькові тільки після отримання ліцензії на роботу в Зоні. Але в план втрутилися ви, відбивши хлопчину і довівши його до Янтаря. Коли ми дізналися про цей план, було пізно, гелікоптери були над Зоною. На Янтарі пацана вже чекала наша людина і подбала про його безпечне повернення. Ну а тато зажадав, щоб рятівників не чіпали. Біда була в тому, що корумповані військові вирішили, що ви в курсі справи і захотіли вас ліквідувати. Ми вирішили вам допомогти, але ви почали обстрілювати нашу групу, яку вислали вам на допомогу.

- Що з хлопцями?

- З Тараном все добре, він далі топче Зону, Тихий загинув від гранати, якою вас поранило, а Хам вирішив повернутися на Велику землю. Ми попіклувалися, щоб його вже демобілізували без згадки про його дезертирство.

- А що зі Шпалою?

- Нам не відомо, агентура останній раз бачила його ще разом з вами на Ростку.

- А що буде далі зі мною?

- А це ти вирішиш сам. З тобою хоче поговорити ще одна людина, - і він зателефонував і говорив дуже чемно, запрошуючи також зайти в мою палату.

Людина була вже в формі, але без погонів. Судячи з двох охоронців, які залишилися за дверима, він був не останнім в системі СБУ.

- Добрий вечір, як самопочуття?

- Було і краще. У вас до мене якась справа. Викладайте.

- З місця в кар'єр. Відмінно. Не будемо витрачати час на прелюдії. У колі моєї відповідальності знаходиться в тому числі ситуація в Чорнобильській Зоні і все, що з нею пов'язано. Ви досвідчений сталкер, колишній міліціонер, до речі, тепер це поліція, маєте непогані бойові навички, лідер з аналітичними здібностями. Мені потрібні такі люди.

- І що я повинен буду робити?

- Виключно польова робота. Мені потрібні не інформатори, а оперативники, здатні делікатно вирішувати державні справи. Ким ви були в МВС? Лейтенантом? Я пропоную вам звання майора. Нормальний стрибок кар'єрними сходами? До того ж звучить як - майор Дегтярьов.

- Добре, коли приступати?

- Одужуйте, але не довго, і приступайте. Скоро роботи у нас всіх буде хоч греблю гати. Якийсь сталкер, чи Мічений, то чи Стрілець, відключив Випалювач мізків і відкрив дорогу до центру Зони. Зона вже аж кипить. ЗСУ вже готують операцію щодо масштабного десанту для захоплення ЧАЕС та околиць.