7

А багаття згасало. Хоча й повільно. Місцеві дрова дають не так вже й багато тепла, але горять довго і нудно. А та купа, яку підпалив Хам, буде горіти до ранку. У цьому можна бути впевненим. Сахаров щось розповідав мені про своєрідні мутації місцевої фауни і як це відбивається на її горінні. Але в його оповіданнях було стільки незрозумілих і незнайомих термінів, що я зрозумів лише одне - навкруги одні мутанти. Цікаво, а я ще не мутував?

Але я міг мутувати ще раніше. Ще до Зони. У бидло. Поки служив в міліції. Мені доводилося стикатися з різними кодлом: наркомани, дрібні злодії з шахраями, повії, вбивці. А коли працюєш з лайном, так ним провоняєшся, що все для тебе пахне лайном і для оточуючих ти сам лайно. І все життя стає таким гівняним, що здається, що вже ніщо не здатне її змінити на краще, і що всіх людей, як горбатих, вилікує лише могила.

Я міг зупинити на вулиці групу підлітків і шукати в них сліди провини. Я був впевнений, що вони курять наркотики, вечорами хуліганять або займаються дрібними грабунками. Але я не був здатний повірити, що це йшла група студентів, які щойно здали сесію, свою першу в житті сесію і поводяться так голосно не тому що бурхливо вже встигли відзначити її здачу, а лише тому що у них всіх “відмінно” і кожен з них не очікував такої високої оцінки. Для мене все було лайном. Я бачив як поводилися мої співробітники. Вони також деградували як і я. Вони так само мислили, всіх підозрювали. Але разом з тим, ми брали дрібні хабарі. У студентів за куріння конопель, у якогось роботяги за те, що був п'яний в громадському місці і так далі. Всі ми їм говорили, що бачимо, що вони нормальні люди, але трохи оступилися і за невелику плату ми їх пробачимо.

Кілька років тому, осінь прийшла раніше терміну - в серпні. Почалися дощі, стало раптом холодно і народ все ще одягався не по погоді легко, сподіваючись на повернення тепла. Останнього в тому році і останнього в моєму житті.

Я заступив на зміну. В той день мав патрулювати вулиці Києва на новенькій машині. Мер хотів підвищити свій рейтинг і подарував нашому РУВС кілька нових джипів. Машина була новенькою, необкатаною. У ній ще був запах чогось від заводу. Коли її привезли до нас в гараж, було враження, що її пригнали прямо з конвеєра, який стоїть десь поруч, за рогом.

Ми сіли в новий автомобіль: я, і два молодших лейтенанта - Іванов і Сидоров. Всі тоді ще сміялися, чому у мене прізвище не Петров. Машина поводилася чудово: м'яка підвіска, зручні сидіння. Я б патрулював на ній вічно. Але це був перший і останній раз, коли я на ній патрулював вулиці міста.

Проїжджаючи повз одного з парків, Сидоров помітив одного підозрілого чолов’ягу у місцевій кафешці. Його обличчя нагадувало когось із орієнтувань.

Скрипнули гальма машини і нас всіх дружно кинуло на лобове скло. Після УАЗика аж надто різкі гальма виявилися у новенькій машини.

До того моменту, як ми підійшли до кафе, підозрюваний зник. Ми озирнулися і побачили, як хтось швидким кроком, майже бігом йшов углиб парку. Сидоров першим побачив його і кинувся за ним. Точніше, він першим його побачив, кинувся за ним, а ми з Івановим вже кинулися за Сидоровим.

Сидоров не помилився, окатий лис. Це був дійсно підозрюваний в трьох пограбуваннях і вбивствах. Злочинець кинувся тікати. Як несподівано розвернувся на бігу в пів оборота і відрив вогонь з пістолета. Перша куля влучила в ногу Іванову. Той спіткнувся і впав на землю скорчившись від болю. Куля пробила йому коліно. Друга куля потрапила Сидорову в голову. Він впав навзнак, заливаючи мокрий від дощу асфальт кров'ю.

Я стояв серед одного вбитого і іншого пораненого товариша і для мене час застиг. Десь в стороні чув постріли. Один за одним, один за одним. А я все стояв посеред парку і не міг зрозуміти що відбувається. Мене як контузило. За роки служби мені щастило і я якимось чином не попадав в перестрілки. Звик карати тих, хто значно слабкіше мене: п'яниці, студенти, дрібні гопники. А тут довелося зіткнутися з тим, що може огризатися. І воно огризалося. Стріляло.

Нарешті бандит вистріляв весь магазин і кинувся бігти знову. Як не дивно, весь той час, що я був в ступорі, я стояв у повний зріст за межами будь-якого укриття. А він стріляв. І не влучив. Дивно.

Я прийшов в себе і зрозумів, що його потрібно наздогнати і затримати. В будь-яку ціну. І кинувся навздогін. Було таке враження, що в мені прокинувся олімпійський чемпіон з бігу. З бронежилетом, в кованих берцах я біг швидше, ніж на ГТО в спортивному костюмі. Але він все ж був швидшим. Перебігши на іншу сторону парку, бандит кинувся до машини. А моя залишилася по іншу сторону парку. Я кинувся в протилежний бік, намагаючись на бігу виглядати крізь дерева, куди їде його машина. А їхав він прямо до моєї. Злочинець чомусь вирішив об'їхати парк, роблячи гак і даючи мені ще один шанс. І я ним скористався.

Смикнув за дверцята і ті легко подалися. Як же добре, що Іванов, який був за кермом не закрив машину, коли виходив. Ключі були в замку запалювання. Автомобіль легко завівся і рушив з місця в той момент, коли злочинець пролітав на великій швидкості повз мене.

Повідомивши диспетчеру про пораненого Іванова в парку і про машину зі злочинцем, я зосередився на гонитві. У вбивці була “Нива”, стара радянська “Нива”. Не знаю, чи тих часів, але вигляд був у неї відповідний. І тим не менше дорогу вона тримала краще, від мого китайського джипа. У мене було лише одна перевага - на прямих відтинках я швидший, ось тільки прямих було мало. Дорога виляла, та й на самій дорозі було безліч машин, які доводилося обганяти, виписуючи зиґзаґи.

Коли ми пролітали мимо чергового поста ДАІ, до гонитви приєднувалася ще одна машина. Але незабаром вони відставали одна за одною. Незмінними учасниками погоні були ми двоє. Я просто не міг його втратити. Чи не мав права.

І ось в якийсь момент Нива з'їхала з дороги і помчала по полю. Будучи джипом вона з порівняльної легкістю їхала по полю, яке розкисло від дощів. А моєму джипу не сильно допомагав і повний привід: машина грузла, буксувала і ходила юзом, псуючи перше враження про неї. Не довго розкидаючи бруд по полю ми виїхали до колючого дроту. Тоді я ще не знав, що це був горезвісний Периметр Зони. Про неї взагалі мало чого просочувалося в ЗМІ.