4

4

Голова була квадратною. Бодун - ось яке це було відчуття. Відчуття бодуна. Він лежав на кушетці, насилу відкрив очі, озирнувся. Тьмяно горіла люмінесцентна лампа, освітлюючи сірі стіни. Людина на кушетці згадала, що його звати сталкер Слизняк, згадав, що він був у «Колишніх городах», згадав, що проходив через Китеж-8. І раптом зрозумів, що сталкер Слизняк зараз не в Китежі. Слизняк, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, зараз не в Китежі. Тоді де ж він?

Зненацька зліва почулось:
- Усе добре, так... Як прокинеться - приведіть його сюди... ха-ха... дуже цікавий екземпляр, - говорив приємний чоловік років 45–50 із гарно поставленим голосом.
- Точно, головастик! - зрадів подумки Слизняк. - А «дуже цікавий екземпляр» - це, мабуть, мій артефакт. Сапка моя рідненька. Мій шлях до багатства, -сталкер розплився в блаженній усмішці.

Раптом відчинилися двері. У дверному отворі стояло щось із тілом людини, але з неприродно великою головою - як у гідроцефала. Гуманоїд заговорив приглушеним голосом:
- Сталкере, вас чекає доктор Пільман. Ходімо, я проведу вас.

Слизняк отямився:
- Доктор Пільман!? - подумав він. - Я ж читав про нього в трактаті Битюга. Якщо йому вірити, а Битюгу я вірив, то це жадібна і безпринципна людина. Ні, навіть не людина, а людисько…

Недовірливо глянувши на інопланетянина, сталкер підвівся з кушетки й пішов за ним. У кімнаті, набитій різними приладами й паперами, сидів лисуватий чоловік із невеликою, акуратно підстриженою борідкою. Він підвів голову - мабуть, читав якісь формули - й усміхнувся, дивлячись на сталкера.
- Вітаю, щасливчику. Я доктор Пільман, а це мій асистент Кирило Остін. Проходьте - будемо знайомитись ближче, - головастик вказав рукою на крісло праворуч від нього. Дуже зручне, до речі, крісло. Можливо, саме в ньому доктор пив чи курив у перервах між роботою.

Слизняк обережно сів, поклавши руки на підлокітники.
- Одне уточнення, - сказав доктор.- Як вас звати? Ну або назвіть хоча б сталкерське прізвисько.
- Слизняк, - сухо відповів сталкер.

- Добре, Слизняк. Зараз я говоритиму, іноді ставитиму запитання, а ви дуже уважно слухайте, щиро відповідайте і робите висновки.
Пільман помовчав три секунди, оцінюючи реакцію сталкера, і продовжив:
- Я - доктор Пільман, відомий у Хармонті як «першовідкривач радіанта Пільмана» - точки, що лежить на прямій, яка з’єднує Землю та Денеб, і бла-бла-бла. У Зону я пішов через надмірну увагу до моєї персони. Ніякого «радіанта Пільмана» я не відкривав - це взагалі зробив школяр, а назвали чомусь на мою честь!

- Який шляхетний чолов’яга! - єхидно подумав Слизняк і продовжив слухати.

- У Зоні я п’ять років і мушу сказати: мені тут дуже подобається. А близькість до такого міста, як Китеж-8, лише підігріває інтерес до місцевих міфів і легенд. За ці роки я зустрічав чимало сталкерів, але тих, хто вижив чи бодай не з’їхав з глузду після впливу псі-аномалії в парткабінеті - жодного. У мене є теорія, чому й як ви вижили, зберігши розум... але про це пізніше, - Пільман відчинив двері й неголосно гукнув:
- Кириле, принеси речмішок сталкера, -  подумавши секунду, додав: - І зніми вже нарешті комбінезон!

Асистент приніс речі Слизняка - вже без страшної голови, тільки в помаранчевій шкірі - і подав йому.
- Відкрийте й дістаньте те, заради чого ви сюди йшли, - діловито, склавши руки на грудях, сказав доктор.

Слизняк дістав тяпку і подивився на доктора.
- Розкажіть, будь ласка, що це таке і звідки ви дізналися про цей предмет, - все ще сидячи в тій самій позі, сказав Пільман.

- Це артефакт - Сапка... вона з аномалії «Колишні городи», - сталкер почав невпевнено, але, побачивши, як доктор хитає головою, заговорив швидше: -  Належить до типу сільськогосподарських артефактів, дуже цінується науковцями й за периметром.

- Звідки у вас така інформація? - ще раз спитав Пільман.
- Із трактату сталкера Битюга.
- Так і знав! - плеснув долонями по стегнах доктор. - А я спершу подумав: який досвідчений сталкер, просто як Шухарт! Ніякого тобі ПДА, гайки з прив’язаними ганчірками й головне - без зайвих речей.

- Я не знаю жодного Шухарта, а про гайки дізнався з трактату Битюга, - говорив Слизняк з гонором. Навіть занадто.

- Битюга, - Пільман поблажливо подивився на сталкера. - Сталкера Битюга давно не існує. Сталкер Битюг ніколи в житті не був у ЧЗО. Сталкер Битюг - це Стерв’ятник Барбридж, безногий виродок, що зараз сидить у своєму котеджі й пише чергову маячню для таких дурнів, як ти. Жертва псиопу. Вченим уже давно відомий принцип роботи сільськогосподарських артефактів. Жоден притомний сталкер не понесе це сміття через небезпечне місто заради одного долара. Дурень ти, Слизняк. Ось тому й не помер у тій аномалії. Надзвичайно цікавий екземпляр... Надзвичайно...