1

1

Слизняк сидів в одній із квартир старої багатоповерхівки, закурюючи сигарету й чухаючи триденну щетину. АК-112 лежав у нього на колінах, речмішок - праворуч. Він дивився на автомат і чомусь шкодував про покупку.
«Старий Ернест знає, як втулити непотрібний товар», - подумав сталкер.

І справді - відмовитися буває дуже складно. Бармен уміє витріщити свої маленькі, жадібні, нудотні, огидні, страхітливі - прямо як у Скруджа (не МакДака)  очиці й загіпнотизувати потенційного покупця, загіпнотизувати потенційного покупця, змушуючи його до необдуманих витрат.

Якось старий барига за копійки продав новачкові з кличкою Зеленка детектор, ще й цілу легенду вигадав, нібито сталкер на прізвисько Щасливчик ходив із таким і без зусиль знаходив навіть невідомі науці аномальні утворення. Надихнувшись байкою старого бариги, молодий покупець не пробіг і сотні метрів, як влетів у новоутворений після викиду гравіконцентрат. Кров Зеленки на асфальті залишилась як нагадування сталкерам:«Тримай голову холодною, живіт у "Зорі", а ноги в берцях», - чи як там було?... Та неважливо. Слизняк був іншим. Він був розумнішим, не шукав друзів і товаришів у Зоні, він був хитрим, він був… та й є досі - живий, зараз прямує до «Колишніх городів». Так, він є. Сталкер Слизняк існує… І йому хочеться їсти, але доводиться економити сухпайок. Не смачний, до речі, сухпайок - їсти майже неможливо.

«Колишні городи» - сталкерська назва грядок у дворах багатоповерхівок. Колись тут садили овочі на випадок дефіциту - нормальна практика, особливо для регіонів. І ось такі городи іноді ставали місцем виникнення нових артефактів, причому напряму пов’язаних із землеробством. Тут тобі і совкова лопата, і тяпка, і відро. Всі ці садові інструменти виконують роботу за тебе! Головне - правильно прошепотіти «заклинання», але з цим поки складно. Російської й української мови, схоже, вони не розуміють так як не виявляють жодної активності, а от на білоруську реагують дуже цікаво: починають кидатися з боку в бік, ніби шукаючи ґрунт для роботи і за дві хвилини падають «намертво», не подаючи більше ознак дії.
Попри такі особливості, ці артефакти будуть важливими для сільськогосподарських робіт, тому не втрачають у ціні, й головастики готові викласти за них чималі гроші. Всю цю інформацію Слизняк дізнався з трактату знаменитого сталкера Битюга «Про аномалії, артефакти і секрети Зони». Чудове чтиво для справжніх сталкерів, а не для сопляків, які бояться вийти далі Кордону. Битюг дуже професійно й точно описав дію аномалій і артефактів на людину. У своїй особливій, ні на кого не схожій манері пояснив, чому краще не брати голими руками синю панацею:
«При контакті з людським тілом артефакт «синя панацея» викликає сильний свербіж. Бували випадки, коли людина розчухувала себе до крові. Але такого сталкера чи науковця - неважливо хто це був - мені не шкода: це дурень, якому не місце в Зоні, раз йому хочеться все мацати своїми брудними руками!»

Саме тому Слизняк зараз тут - він хоче дістати щось «едаке» - і впарити «такому-сякому».
Чому не вченим? Все просто: Слизняк ніколи не бував північніше Бару, а дістатися до бункера головастиків можна лише через Кітеж-8. Туди він іти не збирався, тож сподівався впарити цікаві штуковини Зобу в депо або тому ж Ернесту.

Докуривши, Слизняк зібрався й вийшов на ґанок. Перевірив округу гайками з прив’язаними до неї шматками білої тканини - по периметру було чисто. Пройшовши вперед метрів п’ятдесят, він облизав губи й насторожено озирнувся. Відчинив хвіртку, ще раз окинув поглядом двір і прошепотів:
- Ось вона - аномалія «Колишні городи». Тепер найцікавіше.

Діставши детектор аномалій і намічаючи шлях гайками, Слизняк повільно наближався до цілі. Щось світилося просто посеред грядки, та що саме - розібрати було складно. ПДА подав сигнал - прийшло повідомлення в загальний канал.

- Перевірю потім. Головне - не відволікатися. Головне - бути зосередженим. Як писав Битюг:
«Стань городником, стань частинкою городу», - сказав сам до себе сталкер, скануючи очима все, що бачив перед собою.

Підібравшись впритул до сяючого предмета, Слизняк придивився - і мало не підстрибнув від радості. Вперше на «Колишніх городах» - і йому так надзвичайно пощастило. Сапка. Звичайна садова Сапка. Він узяв артефакт, оглянув, покрутив у руках і з насмішкою подумав:
Які ж ці очкарики дурні! Готові величезні гроші платити за звичайну тяпку - на Великій Землі в будь-якому садовому магазині можна за копійки купити яку хочеш. Хоча… що це я? Мені ж на руку така тупість головастиків.