Розділ 5 Янтар.

Те, що ми прибули на Янтар, я зрозумів по дивному запаху повітря який не зрівняти ні з чим. Пахло свіжістю, болотом і трупаками водночас. Після відключення Стрільцем Псі-Установки в х16 Янтар міг похвастатись тільки бункером вчених і підземною лабораторією з великим мозком в колбі, який власне і зомбував нещасних сталкерів, що приходили на його територію. Тепер, зомбі приходять сюди дуже рідко, більшу половину військові розстріляли з гелікоптерів ще в 2012. Огорожа навколо бункера вчених не вселяла впевненості, як вона витримувала великі хвилі зомбованих це ще та загадка. Охорони було по мінімуму, двоє охоронців в синіх комбенізонах на вході, по одному біля дірок в заборі й декілька на території бункера. Пропустили нас без проблем, Лукаш попередив, що ми прибудемо. Після герметизації напарник і я пройшли всередину, перше що ми побачили це кімнату для відпочинку, а за кутом навпроти комбенізонів ССП-Еколог, що були за склом на нас дивився сивий чоловік в синьому халаті, на бейджику було написано Андрій Дмитрович Сахаров. Він полянув на нас і ледь не підскочивши привітався.

- Ох, доброго дня молоді люди. Не відразу помітив вас. - учений чомусь нервував, принаймні так здалось по голосу. - Пан Лукаш попередив про те що ви прибудете. Ммм, так, ви Аскольд? Що ж, я допоможу вам, але ви розумієте, що не за не просто так і... - Сахаров не встиг договорити як Аскольд роздратовано його перебив. - Ми знаємо, що тут були найманці. Ви допомогли їм, дали те що вони просили? - вчений не поспішав відповідати, тоді Аскольд почав тиснути ще більше. - Ви навіть не розумієте кому допомогли, кажіть де найманці зараз? Від цього залежить майбутнє якщо України, якщо не всього людства.

Вчений трохи подумав і обережно почав: - Так найманці були тут, їм потрібні були прибори для вимірювання якогось нового, для науки на Великій Землі, типу випромінювання. Я погодився допомогти їм взамін на одну річ яка є тільки, ммм... - Сахаров знову затих думаючи чи відповідати. - В Незвіданих Землях.

Очі Аскольда почервоніли, брови звузились утворивши морщини на лобі, здавалось він ось -ось закричить. Але на подив сталкер спокійно сказав: - Докторе, чи хто ви там, ви хоч розумієте що ви зараз говорите?

- Звісно, молодий чоловік, і випереджаючи ваше питання - ні, я не зійшов з глузду. В Незвіданих Землях є багато нових матеріалів у вигляді артефактів, частин не відомих до цього науці мутантів і ці матеріали будуть хорошою платою за дорогі вимірювальні прибори з Великої Землі.

Вирівшивши не мовчати я запитав: - І вони так просто погодились?

- Так. У них якесь дуже важливе завдання за невиконання якого їх знайдуть і уб'ють. В найманців не було вибору.

- Хм, добре. Але чому ви допомагаєте їм, як мені відомо Лукаш попередив вас про важливість саме НАШОЇ місії. - я пронизливо подивився на вченого якого починав не долюблювати.

- Ооо, тут прошу не наговорювати на мою персону. Лукаш попросив впустити вас на територію бункеру і я це зробив. Більше від мене нічого не потребувалось. - Сахаров гордо підняв підборідок.

Ну і влипли... Тепер або іти на Назвіданні Землі або лишитись осторонь розбірок з базою-бункером.

- Як давно найманці пішли туди? - питання задавав я Аскольд мовчав про щось роздумуючи.

- Буквально годину тому.

- А якщо ми відправимось слідом? - Аскольд нарешті подав голос.

- Для науки це буде лише в плюс, а для вас... Ну ви самі розумієте.

- Що конкретно потрібно шукати?

- Та будь що, чого в нашій Зоні нема. Будь який матеріал буде важливим. - Сахаров склав руки за спиною.

- Тоді йдемо зараз же. Ні, через хвилин 20, спершу перекусимо. - ми було хотіли вийти з бункеру як учений заговорив.

- А ваш друг згодний чи він, як там говорять сталкери, е-е-е...

- Відмичка - продовжив я.

- М-м, так відмичка. Ви відмичка? – сказав вчений оглядаючи сталкера знизу ввчерх.

- Ні, напарник, кличуть Білом. Ціль, як і шлях до неї співпадає з моїм напарником.