Розділ 3 Хакер.

О 4:40 ранку ми вже виходили з бази волівців прямуючи в бік Бару, сонце тільки починало показувати перші промені, а повітря було легким та свіжим. Чомусь саме зараз я згадав про КПК, який ми знайшли в Мертвому Місті.

- До речі Аскольд, а волівці так і не витягли інфу з того КПК?

- Ні, вони сказали що у справи найманців втручатися не будуть. Досі пам'ятають різанину в Темній Долині в 2011. Підемо до бару, там є незалежний, скажімо так, хакер, ось він нам точно допоможе.

Решту шляху ми йшли мовчки, як завжди перевіряючи дорогу болтом і звіряючись із детектором. До Бара було не далеко і це мене завжди дивувало, два ворогуючих угруповання знаходяться так близько одне до одного.

 Цікава історія була про дивного мужика в барі - Інформатора. Мужик цей був євреєм, продавав найрізноманітнішу інформацію, багато знав навіть про Групу Стрільця. Стояв він завжди біля Ернеста, начебто нічого підозрілого, людина торгувала тим, чого в інших бути не могло. Але якось прийшли до нього троє долгівців і попросили пройти з ними, після того в живих Інформатора не бачили, а по Зоні ходять найрізноманітніші припущення, куди він пропав. Найбільшою популярністю користується здогадка, що його розстріляли долговці, бо дізналися, що він працює на Волю під прикриттям.

- Тьху, а ти мені так і розказав чому тебе репресували в підвал. - Аскольд подивився на мене і посміхнувся. - я був надто зосереджений, тому не одразу відповів.

- Нічого цікавого насправді, повірив і вирішив допомогти немолодому мужику, а він мене в Мертве Місто до наймитів привів і втік, стара дупа. Ну а там і викид нагрянув, довелося ховатися. Далі ти знаєш.

Перед входом на територію Бару стояв блокпост долгівців, ми привіталися і спокійно пройшли. Бар - місце, де кожен сталкер може почуватися в безпеці. Тут можна відпочити, знайти друзів, позмагатися на Арені і, звісно ж, випити в Барі "100 рентген".

Аскольж зайшов в один з ангарів і привітався з Гімназистом, поплескав його по плечу, вирішив присісти закурити. Він показав мені очима, що доведеться трохи почекати, я махнув галовою у відповідь на кшталт: "Зрозумів" і став чекати.

Поки стояв задумався, чому я безмовно погодився розібратися Аскольду з Бункером? Напевно тому, що нічого мені більше робити, а тут і хорошого напарника випадково знайшов і побуваю в секретному місці Зони. По лабораторіях завжди боявся лазити, а тут буде можливість побачити те, що закрито від очей інших сталкерів.

Поки я розмірковував Аскольд уже підійшов до мене, і я пішов за ним у Бар. Там нас зустрів охоронець Жорік зі своєю коронною фразою "Проходь, не затримуйся", а незабаром і запах алкоголю. Аскольд сказав мені чекати біля одного зі столиків, сам же підійшов до бармена, перекинувся з ним кількома словами і повернувся до мене.

- Хакер, який нам потрібен, у задній кімнаті, зараз Ернест домовиться про зустріч і підемо до нього.

Як я зрозумів Хакер це прізвисько того самого... хакера.

За кілька хвилин бармен покликав Аскольда до себе і махнув головою, не вербально відповідаючи: "Можна, проходь".

Коли я чув слово "хакер", у голові мимоволі виникав образ очкастого пацана з прищами і брекетами, але на подив, коли ми увійшли в кімнату, на дивані, поклавши ногу на ногу, сидів симпатичний бородатий чоловік. Побачивши нас, він встав із дивана, пересів на стілець і привітався. - Доброго дня, показуйте що у вас. - голос у Хакера був м'яким, не дивлячись на його серйозний вигляд, голос Аскольда йому б більше підійшов.

- У нас КПК, який був наскрізь пробитий ножем. - Аскольд спеціально покашляв, щоб зробити паузу і побачити реакцію Хакера. - Ну і ми хочемо дістати з нього інформацію, якщо це звичайно можливо.

- Тю, - бородань, відкинувшись на спинку стільця, з подивом подивився на нас, - карту пам'яті вийняти і вставити у свій КПК це така велика проблема?

 - По-перше, не було коли, по-друге, файли більш всього запаролені і по-третє, це твоя робота за яку ми заплатимо. - видно як Аскольду було не приємно таке зневажливе спілкування з клієнтами.

- Гаразд, зроблю - Хакер поправив свою зачіску у вигляді лисини і склав руки на столі. - Думаю більше п'ятнадцяти хвилин це не займе.

І справді, рівно через 12 хвилин карту пам'яті було вилучено, а паролі взломано. - Ось, справу зроблено, цікаво тільки навіщо вам інформація про розташування німецьких бункерів на території України?

- А ось це вже не твоя справа, Хакер. - Аскольд дістав купюри і почав перераховувати - Скільки з нас?

- 1000 гривень. - стукаючи пальцями по столу відповів Хакер.

Я дав половину грошей, після чого ми з Аскольдом пішли в ангар, де сидів Гімназист, і почали вивчати інформацію з КПК. Як виявилося там і справді була інформація про бункери, але крім неї згадувався проект "Купол пропаганди".

- Ну, Борисе, які здогадки щодо цього? -  Аскольд почухав триденну щетину, продовжуючи при цьому дивитися на екран свого КПК.

- Напевно, мета проекту "Купол пропаганди" в тому, щоб у всіх цих бункерах разом увімкнули щось на кшталт випромінювача Верне і почали транслювати потрібний порядок денний.

- Правильно, і судячи з усього основна їхня мета це База 77, саме тут знаходиться головний і найпотужніший Випромінювач.

- Чому ти думаєш, що він саме тут знаходиться саме тут, у ЧЗВ?

- Я це зрозумів по червоній точці. - він показав пальцем на карту на екрані. - Дивись, біля Чорнобиля вона найбільша. - Аскольд заховав КПК, подивився на мене і сказав - На Янтар підемо через Дику Територію, там страшні речі творяться, але обходити через Смітник і Агропром буде занадто дого. Короче, припаси нерви, знадобляться.