Розділ 2 Нові відомості.

Коли ми підійшли до бази Волі, нас зустріло троє бравих хлопців у комбенізонах у всіх були нашивки із зображенням вовка.

- Привіт мени, прийшли відпочити чи у справі? - сказав мужик в екзоскелеті.

- У справі, мені потрібен Лукаш. - якимось пониклим голосом сказав Аскольд.

Я чув, що Лукаш кого попало до себе не пускає, виходить, мій напарник або добре знає ватажка Волі, або як варіант є колишнім волівцем, що було б цікавим фактом.

Ми пройшли до головної, як я зрозумів, будівлі. Тут теж стояло три охоронці, один із них був просто в проході.

- Чекай тут, можеш пройтися базою, зайти в місцевий бар. Потім прийду поговоримо і про бункер, і про твоє ув'язнення в підвалі. - Аскольд почухав ріпу і зайшов у будівлю. Мені ж залишалося прогулятися і поспілкуватися з народом.

Я відразу ж попрямував до бару, не дуже хотілося розгулювати територією чужої бази, навіть попри доброзичливість її мешканців.

Хоча похід туди займає не більше трьох хвилин, на мене все одно чекала пригода. Коли я вже було підходив до входу в бар, до мене звернувся вартовий. - Привіт, хлопчику хехехехе. - на мене подивився дивний мужик у балаклаві, я уявив, як він посміхається. Як не дивно, його ставлення до мене мене дуже здивувало. - Що? Який хлопчик?

- Той, що стоїть переді мною. Цікаво, його можна з'їсти? - судячи з очей, цей канібал усміхнувся ще ширше, а потім за ржав.

- Ееее... - я секунду думав, що сказати, і не придумав нічого кращого, ніж: - Несмачний я! Та й ще болію туберкульозом.

- Нуууу, - сказав він засмучено - так би відразу! А то я вже мав намір тебе з'їсти, цілих 4 дні людського м'яса не їв, гагагагагага! - я награно посміхнувся у відповідь і швидко забіг у приміщення бару.

Як тільки я опинився всередині, як у ніс вдарив запах тютюну і незвичайного, а з "цілющою" травою. У Волі таке часто практикується, якщо долгівці в основному алкаші, то волівці - наркомани. Щойно я підійшов до барної стійки, зі мною заговорив мужик із банданою на голові, на ній була зображена, як не дивно, конопля.

— Хай мен, не хочеш відчути справжній раскумар? Перший раз знижка 30%. - хороший хід зробити знижку на наркоту, адже вдруге покупець точно прийде.

- Ні, дякую, я люблю більш традиційний спосіб відпочинку. Налий горілки.

- Як скажеш, чувак.

Чекав я Аскольда хвилин 20, уже встиг занудьгувати і вирішив було піти посидіти біля багаття, але тут раптом прийшов мій... Напарник? Так, напевно до цього часу його вже можна назвати напарником. Він поклав руку мені на плече і втомленим голосом сказав: - Пішли, відпочинемо, поговоримо.

Ми сіли біля дальнього вогнища, першим заговорив Аскольд.

- Отже. Почалося все, коли ми зустріли самотнього мужика біля багаття, він був у прикиді бандосів, але пика його... Ну, взагалі, ми відразу зрозуміли, що це не представник кримінального світу. Дір запропонував підійти до нього, я спершу не хотів, але все-таки погодився, коли ми підійшли, він мовчки встав, вийняв із речмішка КПК і поклав на траві. Ми ще з пів хвилини стояли як укопані ту дивимось, а мужика вже слід прохолов, ніби під землю провалився. Спочатку ми стремалися той КПК підбирати, раптом він із вибухівкою? Потикали палицею, тією ж палицею ввімкнули його, дисплей загорівся, вибуху не сталося. Дір зважився взяти його до рук і почав читати нотатки. Окрім шизанутих теорій змови та набору слів там згадувалася База 77 імені Августа Гірта. Нібито ця База знаходиться на території Червоного Лісу і там досі проводять свої божевільні експерименти вчені організації Новий Третій Рейх.

- Гаразд База, але як нацисти могли ховатися на території СРСР, а потім України такий тривалий час?

- Ось то-то - продовжив Аскольд - я відразу подумав, що це маячня. Ну, щодо вчених. А щодо Бази я був не впевнений, не спростовував його існування і не дуже вірив у нього. Дір же сприйняв це як подарунок долі і можливість розбагатіти, одразу для себе вирішивши: "Іду шукати Базу 77!". А я то що, не кину ж найкращого друга та й самому було цікаво хоча б поглянути на це диво.

- Щось у записах ще було, крім місця розташування Бази?

- Так, там згадувалися імена різних учених, але головне серед них це Верне фон Берг. Він був керівником бази-бункера і за сумісництвом творцем психотронної зброї Випромінювач Верне або "Пекельна машина", як її називали у вузьких колах.

- І під цей випромінювач імовірно потрапив Дір. - висловив своє припущення я.

- Так, цілком імовірно але подіяв він, тобто випромінювач, дивно. Я очікував іншого ефекту. Наприклад, вскидування руки до сонця і прославлення Гітлера. - Аскольд дістав із речмішка цигарки, закурив і продовжив - Гаразд, це не найважливіше, мене більше цікавить, хто найняв Акулу для пошуку і проникнення в Бункер? - він зробив затяжку, повільно випустив дим із легень - Як варіант, це син або онук якогось високопоставленого нацика, а може чиновник, який хоче взяти під контроль народну масу, щоб просувати свої ідеї. Ми повинні зупинити Акулу. - завершивши свої роздуми, сказав Аскольд.

- А як ми встигнемо? Акула знає, де розташована База, справу майже зроблено.

- Во-во, МАЙЖЕ. Знайти Бункер це 20% роботи, а туди ще потрібно потрапити і при цьому не спалити мізки. Це не випромінювач Кайманова і звичайний псі-шолом тут не допоможе, доведеться виготовляти абсолютно новий, що займе деякий час. - я вже було відкрив рота сказати, що в нас теж із цим проблеми, як Аскольд випередив мене - Щоправда, нам теж знадобитися захист, якщо ми захочемо знищити Бункер зсередини. Про це я вже поговорив з Лукашем, він домовитися з ученими щодо шоломів, але для цього нам доведеться виміряти випромінювання біля бункера, можливо навіть зайти ненадовго всередину.

- Приладів для вимірювання в нас немає, тому... - сказав я з паузою, щоб Аскольд продовжив думку.

- Тому все не так просто і нам, напевно, доведеться попрацювати з ученими, щоб отримати ці прилади або прилад, бо я не від чуток знаю, що вони за просто так нічого не дають і не роблять.