— Не бійтеся, пацієнте, ви не померли, а перенесли операцію по заміні гомілкової кістки лівої ноги. Ще вам поставили покращений імплант зору на ліве око, за рахунок медзакладу. Шкода, але своє ви втратили. Дякуєте медбрату, що у вас медичний поліс на імплант знайшов та до нашого лазарету доправив. Ми спеціалізуємося саме на таких випадках, як ваш. Після того, як ми перевірили, що поліс повністю проплачений і ніде раніше не використовувався, вам встановили новітній імплант від еМ-Ка-еС-Пі. Декілька годин побудете тут, у лазареті, а потім можете йти, куди забажаєте.
Хірург зняв медичну маску й провів рукою по ріденьких вусиках. Нижня половина його обличчя, а також ніс, була з титанових пластин.
Бер-540 витріщився на хірурга. Ліве око сфокусувалось й видало електронну інформацію стосовно місця перебування лазарету та ідентифікувало медперсонал. Лейтенант кліпнув оком і фотографії пішли на підкірку. Дуже зручно.
Лікар зрозумів стан пацієнта і завбачливо відповів:
— Вас збентежив мій вигляд? Не хвилюйтеся, це професійна травма й вона ніяк не позначається на моїй компетенції. Вчора буйний пацієнт попався. Ми з асистентами його тіло буквально по запчастинах збирали. Замінили майже все. Руки, ноги, обличчя, внутрішні органи. Поставили штучне серце. Пацієнт замість подякувати, у бійку поліз. У мене тільки лицьові кістки і грудна клітина постраждала, а ось асистентам довелося крематорій замовляти. На жаль, врятувати не вдалося. Таке трапляється у лікарській практиці. Ми тут, фактично, як на війні. Сподіваюсь, після операції у вас усе в порядку з самоідентифікацією?
— Так.
— Чудовенько.
Лікар занурив руки у верхні кишені халата.
— А, ще одне. Перед операцією я помітив, що у вас був критичний рівень Ая-Вектруму, тож зробив профілактичну ін’єкцію. У крапельницю додав вітаміни та деякі необхідні препарати. Спробуйте порухати лівою ногою.
Бер-540 перевів погляд з обличчя лікаря на свої ноги під простирадлом, потім на крапельницю, прозора трубка котрої все ще була під’єднана до вени правої руки на тильній стороні кисті. Поворушив зламаною ногою і зовсім не відчув болю, хіба що трохи щипало під коліном.
— Крапельна підтримка вам уже не потрібна, тож я від’єдную. Не дивіться так на мене, я ж не якесь чудовисько. Зараз андроїд-розпорядник вас до загальної палати відведе, побудете там деякий час. Потім мені треба буде ще раз вас оглянути і ви вільний. Я переконаний, що проблем з імплантами не буде, але перестрахуватися не завадить. Операції були безкровними, зроблено все чітко. Медичний поліс на очний протез я доєднав до вашої медичної історії. На вашому ідентифікаційному чіпові вже є повна інформація, можете ознайомитись. Інформація про модель гомілкової кістки там також присутня. Помічниця вже все зробила. Ще питання є?
— Дякую, лікарю, я все зрозумів. Питань немає.
Бер-540 повільно звісив ноги з операційного столу і впевнено наступив на кафельну підлогу. Підвівся, порухався. Дійсно, проблем з координацією немає.
Хірург вийняв руки з халата й задоволено потер одну об іншу. Потім підняв вказівний палець правої роки та багатозначно вказав на стелю.
— Правда ж, еМ-Ка-Ес-Пі геніальна? Раніше після остеосинтезу пацієнт ще до півроку мав реабілітацію проходити, а зараз, на новітніх технологіях, це відбувається за лічені години. Не потрібні ні милиці, ні костур. 3-D технологія друку гомілкової кістки повністю автоматизована і перевірена експериментально на тисячах добровольців. Мене особливо радує те, що нано-нитки автоматично вбудовуються у м’язи і блокують больовий синдром, до того ж вони миттєво зрощують імплант з цілою кісткою.
Бер-540 покосився на лікаря очним протезом. Мда. Сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить.
— Ще раз вам дякую, лікарю, ви дійсно професіонал.
— Дякуйте не мені, а корпорації еМ-Ка-Ес-Пі та її системі медичного страхування. Якби не вона, то сидіти вам у інвалідному візку ще довго і нудно.
На мить зіниці лікаря засвітилися червоним світлом і згасли, набувши природного вигляду. Схоже, він лукавив, коли запевняв, що після нападу кіборга у нього лише лицьові кістки постраждали. От жучара!
Лікар теж зрозумів, що його таємницю викрито й вирішив згорнути розмову:
— Все, мені вже час йти. Вам теж рекомендую не затримуватись в операційній. На все добре.
Хірург вийшов, натомість зайшов андроїд-розпорядник з нагрудним номером SARSIL-CoVDA-203.
За декілька хвилин він провів лейтенанта по звивистому коридору, потім по сходах, що вели вниз і шанобливо вказав ключем-картою на металеві двері.
— Ось загальна палата. Почекайте, я відчиню і ви зайдете. Тепер проходьте будь ласка. Вибачте за незручності, але всі віп-палати нагорі на разі зайняті. Як тільки котрась з них звільниться, то я вам одразу ж повідомлю. Поки що можете займати ліжко номер 78. Вам допомогти його знайти?
— Дякую, не треба. Далі я сам.
— Бажаю здоров’я.
— І вам не хворіти, — автоматично відповів лейтенант, а тоді вдарив себе по лобі, згадавши, з ким спілкується. — Вибачте, вихопилося. Так, зазвичай до людей говорять.
— Не вибачайтеся, все ви правильно сказали, бо я вже майже у статусі “людина”. Ще деякі цифрові справи залагоджу і все, зможете привітати.
Ого, подумалось лейтенанту, вже андроїди зі штучним інтелектом себе людьми вважають. Світ вже ніколи не буде попереднім.
Бер-540 зайшов та окинув палату живим оком. Очному протезу поки що не можна довіряти. Для початку треба прочитати інструкцію й навчитися ним користуватися.