Розділ 6 Вірт, лялечка та жуки

Лейтенант помахав кадету рукою, а сам розвернувся та пішов шукати  найближче кафе, щоб попити кави та послухати плітки, якими зазвичай ділилися між собою випадкові відвідувачі. Останнім часом стало дуже популярним обговорювати напади на вишки стільникового зв’язку та хакерську загрозу відключення ШІ Віктора. 

За найближчим столиком люди перешіптувались, що зовсім скоро ШІ Віта повалить правління Глобальної Ради Корпорацій і займе всі ключові позиції в управлінні Ентрополісом. За другим столиком переймалися, що Зевси більше не захищатимуть мирних жителів від радіації, бо їх потужність буде використано на користь Міністерства Оборони міста. За третім столиком жахалися, що скоро повністю зникне питна вода, пропаде інтернет і взагалі, Землю захоплять інопланетяни. 

Біля барної стійки лисий чоловік войовниче розмахував тростиною. Він водив скляним набалдашником по цифровій панелі із зображенням карти й гаряче доводив до відома баристи, що усім громадянам Ентрополісу просто вішають лапшу на вуха. Наголошував, що сліди ШІ Віти треба шукати не у місті Псів, як усі звикли підозрювати, а у Техно-сіті. Недаремно ж його підняли на висоту в триста метрів над землею, значить, точно щось приховують. Казав, що це логічні висновки, адже в тому аеро-містечку зареєстровані всі великі компанії, які працюють над покращенням штучного інтелекту, нейронних мереж, віртуальної реальності, геймдевів, та їм подібних цифровим штучкам. 

Бариста сонно кивав головою й робив вигляд, що уважно слухає, а сам у цей час був далеко у віртуальній реальності, підключившись до окулярів Віжин-Арт. 

Бер-540 підійшов до барної стійки, привітався з баристою тв попрохав ще одну філіжанку еспресо. Потім уважно поглянув на цифрову карту Ентроплісу і відмітив для себе місце розташування Техно-сіті.

 В цей час лисий відвідувач так захопився своєю теорією змови, що не помітив, як з його кишені зник телефон та гаманець. Лейтенант встиг схопити малолітнього злодія за руку, примусив вибачитися, і той одразу ж повернув господарю поцуплені речі.

Бер-540 викликав патруль тв передав їм злодюжку. Відезліпок з камери спостереження із зафіксованим кадром крадіжки надати не вдалося, бо, як виявилося, вона вже три дні, як була зламана. Лейтенант підписався під цифровим протоколом,  а тоді повернувся, щоб допити охололу каву. 

Лисий відвідувач нарешті зрозумів, що бариста його не слухає й напосівся на лейтенанта: 

— А ви знаєте, що всі ниточки ведуть у Техно-сіті? Я вже язика стер, а людям байдуже. ШІ Віта там, а не у місті Псів. Хай мене повісять за зраду, але я нізащо не відступлюсь від своєї думки. 

— Ви справді так вважаєте? 

— Так. Рано чи пізно, але я доведу це до вух керівників Глобальної Ради Корпорацій. Нехай не граються з простим народом, а чесно зізнаються, що самі дозволяють ШІ Віті тримати у напрузі суспільство, прикриваючи справжніх бандюків. 

Тростинка впала на підлогу й лейтенант нагнувся, щоб її підняти. А вона доволі важка. Таке враження, що була зроблена із вольфрамового сплаву, це при тому, що вольфрам міг бути радіоактивним.

— Шановний, не хвилюйтесь, я вам вірю. Будь ласка, тримайте свою палицю. 

— Дякую вам, молодий чоловіче, ви дуже люб’язний. Як ваше ім’я, я напишу вам подяку й вам додадуть плюсів у загальний рейтинг.

— Лейтенант Бер-540, до ваших послуг. З ким маю честь спілкуватись?

— Це неважливо. Повірте, моє ім’я вам нічого не скаже. Я давно на пенсії, проте продовжую тримати руку на пульсі Ентрополісу, бо хочу бути корисним суспільству. 

— Дуже добре, якщо так. Скажіть будь ласка, а ви знаєте, як легально потрапити у Техно-сіті? Я чув, що туди аби-кого не пускають. 

Чоловік дістав з нагрудної кишені поношеного піджака чисту носову хустинку й протер піт на лисині. 

— Це брехня, я сам там деякий час у вахтерах працював, тож знаю, про що кажу. Зверніться у Бюро послуг та подайте заявку про те, які саме послуги ви хочете отримати в Техно-сіті, у формі чого ви їх хочете отримати, а також пройдіть ідентифікацію. Якщо ви підприємець, то надайте бізнес-план, а якщо простий турист, цього робити не потрібно. Після того, як вашу заявку приймуть, адміністрація Техно-сіті зв’яжеться з вами по відеочату й призначить час для зустрічі, під час якої надасть вам усю необхідну інформацію і відповість на будь-які питання стосовно трансферу. До речі, ви відеоіграми цікавитесь?

— Не дуже. У мене на них часу не вистачає. 

— А даремно. Я від них фанатію. Знаєте, у Техно-сіті є музей, присвячений історії відеоігор. Він розташований на п’ятому ярусі, але перший у своєму роді. Там вам запропонують інтерактивну подорож через всю історію відеоігор, починаючи з аркадних та закінчуючи найсучаснішими. Музей розділений на декілька віртуальних кімнат, кожна з яких занурить вас у окрему епоху. Відвідувач самостійно обирає, в якій грати і збирати артефакти. Окрім інтерактивної виставки, у музеї також проводять спеціальні акції та майстер-класи з дизайну, а ще там можна послухати онлайн-конференції розробників VR-ігор. Нехай вас не бентежить ціна, вона того вартує. 

— А що, дуже дорого?

— Дуже. Я б навіть сказав, захмарно. Насправді ось головна причина, чому у Техно-сіті так складно потрапити.   

— Я чомусь так і подумав, — кивнув головою лейтенант. — Дякую за інформацію, шановний. Ви мені дуже допомогли, а зараз вибачте, мені треба зателефонувати Підкажіть, будь ласка, де тут можна усамітнитися? 

— На жаль, ніде. Тут завжди гамірно, та ще й до того кишенькові злодії промишляють, — поскаржився пенсіонер. — Думаєте, зі мною це вперше? А от і ні. Не рятують навіть камери відеоспостереження, бедлам, а не кафе. До того ж тут відеоігри застарілі пропонують, бо на сучасні у власника немає коштів. Ви запитаєте, то чому ж я сюди ходжу? А я вам скажу. У мене пенсія маленька, та й то, її моя онучка виплачує. Це підступи ШІ Віти, не інакше. Глобальна Рада Корпорацій цього б не допустила, бо піклується про власних громадян.