Розділ 1 Кабан, ноу-нейм та Енді Мерк'ю

Рядовий поліції Бер-540 знайшов її на сміттєзвалищі сектору “Де”, коли за Кабаном гнався. Відволікся на секунду, і злочинець зник, а все через неї.

Нічого особливого. На вигляд, звичайна бомжичка, таких тут повно шастає. Придивився пильніше. Пошматовані джинси, бліде обличчя, стіжок засмальцьованих пацьорок, але погляд… Погляд був таким, що хотілося одразу провалитися під землю і не вилазити звідти до ночі. Щось в ній не так, треба перевірити особу.

Бер-540 обережно підійшов впритул, турнув за плече, але дівка мало не відгризла пальця. На зап'ястку дзенькнув і одразу ж вимкнувся портативний сканер. Спроба зчитати код, що мав бути у неї під шкірою плеча, провалився. Чіп був порожній, або ж спеціально  вичищений. Цікаво, навіщо?

Рядовий потягнувся до табельного глока. Нік-нейм з обнуленим чіпом здатен утнути, що завгодно. Злочинець теж спочатку мирним прикинувся, але коли датчик на сканері запалав червоним, то одразу ж кулею дременув. Сканер не обдуриш. Сканер виявив, що то Кабан і його уже місяць розшукує кіберполіція за спробу проникнути на сервер ШІ Віктора з метою заблочити мережу.

Так, Кабан нікуди не втече, нехай побігає на здоров’я, а ось дівку треба перевірити, он як зло жовтими очима глипа. Схожа на дику тварину з обшарпаного постеру 2009-го року, який Бер-540 нещодавно виміняв у скупника мотлоху та повісив у себе в житловій капсулі, щоб на дозвіллі дротики метати та у влучності тренуватися.

Бер-540 смикнув армійський ремінь із вбудованим у пасок пультом керування, випустив навздогін Кабану металеву кульку дрона, а сам зосередився на дівчині.

 Хто така, чому глобальна база даних її не бачить, невже ноу-нейм попався? У пустці таке не часто трапляється, бо система жорстоко відстежує тих, хто обнуляє чіп з даними, а потім карає засланням у гетто, чи відправляє на віддалені планети злочин кров’ю змивати. А можливо, дівка не винна і хтось скористався нею, а потім вичистив чіп, щоб замести сліди? Стоп, рядовий, не будуй версії раніше часу, а краще тримай вуха на маківці.

— Ти хто, мала? — поцікавився м’яко, а в самого долоня на кобурі застигла. — Відповідай швидко і чітко, бо у мене обмаль часу. Мовчиш? Тоді я викликаю спец-бригаду, вона тобі язика полікує. Одна ін’єкція Квадриліуму, і ти розкажеш навіть те, у якій пробірці тебе мамка з татком зачинали.

Очі бомжички зло блимнули, а потім згасли під довгими віями.

— Ідіть собі, без вас тоскно.

Бер-540 підстрибнув на місці. Це ж нечуване зухвальство, так законослухняні громадяни з рядовими поліції не розмовляють.

— Як ідіть? Схоже, я забув відрекомендуватися. Рядовий поліції Бер-540, ось моє службове посвідчення і жетон. Кобуру бачиш? У ній пістолет.

— То йдіть собі і застрельтеся з нього, рядовий Бер-540, а мене не чіпайте. Я нікому нічого поганого не зробила.

— А я звідки про це знаю, на тобі ж чіп вичищений. Кажи, хто така і звідки, та не бреши, а то дуже пошкодуєш. Кажи правду, як на сміттєзвалищі опинилася і чому тут переховуєшся? Відколи у тебе на щоці цей імплант? Здається, я такий нещодавно у рекламі бачив. Так, зрозуміло. Ти проникла у лабораторію корпорації еМ-Ка-еС-Пі, викрала зразок, а потім десь у підвалі вживила з допомогою підпільного лікаря.  Як ця штука працює, які бонуси дає? Це за нього тобі хантери лице порізали, бо ти не хотіла ним ділитися, вгадав?

— Не вгадали, — хмуро прогула під ніс дівчина і прикрила поранену щоку,  — ідіть, куди йшли, рядовий, залиште мене у спокої. У вас свої справи, у мене – свої.

— Оце вже ні. Ти – ноу-нейм, тож я вимушений доправити тебе до поліцейського відділку для встановлення особи. Вставай, і йди за мною.

У відповідь дівчина всілася на землю, зіщулилась, і обхопила коліна руками. Через дірки джинсів зблиснула сталь і Бер-540 одразу ж це помітив.

— У тебе що, протези замість ніг? Чому не сказала, адже за ними теж можна особу визначити. Кожен протез числиться у базі еМ-Ка-еС-Пі під порядковим номером і має дату, час, а також дані особи, якій вживлявся.

— Це не протези, — глухо вичавила дівчина, вдавивши підборіддя в коліна, — це імпланти-наколінники, нічого незвичайного. На них не треба мати дозвіл, тим паче  надавати дані для бази медичної корпорації.

— Помиляєшся, дівчино. На всіх, все і всюди ведеться облікова база, і якщо ти цього не знаєш, то це вдвічі підозріло. Яка модель наколінників, не підкажеш?

— А ви що, з “Поліції моралі”? Це моя власна справа, що вживляти, а що ні, тож ще раз по-доброму прошу, відчепіться.

— А то що? Ти забула, з ким розмовляєш, красуне? Раджу не скреготати зубами, а чітко відповідати на питання. Я вдруге питаю: твоє ім’я, порядковий номер, а також марка, модифікація, серія збірки наколінників, а заодно і лицьового імпланта та де, коли і ким вживлявся?

Дівчина занурила руку у брудне волосся і витягла звідти металевий сурікен. Збоку це виглядало, як непряма погроза триматися від неї подалі.

— Дивіться, власні імпланти не розгубіть, а то потім не ідентифікуєтесь. Я попередила.

Бер-540 внутрішньо присвиснув від такої нахабності, але зовні лишився спокійним. Школа армійського бійця дала свої плюси. Він неспішно розвернувся і пошукав поглядом дрона-розвідника, але того досі не було видно. Акумулятор зранку забув підзарядити, або ж дрон збили. Ех, доведеться пояснювальну за втрату інвентаря писати.

Неподалік в купі металевого сміття щось завовтузилось і почувся приглушений скрегіт.

— Вставай, дівко, востаннє тебе попереджаю. У пустці рано сутеніє, а в темряві тут дуже небезпечно.