8

Не цілуй, не цілуй, не цілуй коли не любиш
Ти ж на ранок все забудеш, ти усе забудеш
Не кохай, не кохай, як не віриш у кохання
Догорає ніч остання, перша і остання

Ірина Білик, Тік "Не цілуй"

Занудство й підлабузництво злітало з пересохлих губ доволі огрядного чолов’яги, який намагався запевнити співрозмовника, що всіх на вуха поставить, винного знайде і покарає. Одним словом, Пасічник захищався й виправдовувався як міг. Облишив коханку на сонцесяйному курорті й стрімголов примчав на рідні простори. Ще й рейс затримали, від того зустріч Гайворона та наполоханого любителя юних мавок відбулася пізно увечері. Усі працівники розійшлися по домівках, Артура він також відпустив. Втомлено позиркував на вечірнє місто, мріючи про дещицю відпочинку. Хоч крихту млосності на губах, квітучого присмаку на язиці. Він пам’ятав, яка вона на смак, бо поцілунки нижче дозволялися. Збудження котилося жилами, просило вивільнення, Стас починав дратуватися.

Пасічник звичайний пішак, якого використали. Гайврон встиг передивився усі відео з того вечора. Охоронців навіть не довелося залякувати, досить помахати заманухою, як перед ним лежало бажане. Після тривалого переглядання разом із очільником департаменту охорони, вони не догляділися уривку відео приблизно на одну годину. А пошуки зниклого охоронця привели їх до аеропорту Борисполя, звідки кріт чкурнув до Фінляндії. Там слід уривався, прослідкувати подальший шлях зниклого не вдавалося, сфера впливу Гайворона не розгорталася аж так далеко. Довелося поскрипіти зубами, а сьогодні ще й провести позапланову зустріч з представниками міністерства. Витік провокації в мережу дуже їх хвилював. Ця зустріч висотала з нього останні сили, ще й Пасічник захлинався страхом, усвідомлюючи чим може вилізти для нього ось така катавасія. І доки він грізно обіцявся знайти та покарати винних, Стас набрав повідомлення.

«Я скоро буду», - віщало воно. Адресувалося абоненту, що чекав його в будь-який час доби.

- Я вас зрозумів, - нетерпляче відрубав опецькуватому чолов’язі під шістдесят. Його безладні теревені дратували, безкінечні вибачення не змінювали те, що вже відбулося. – Дякую, що заїхали Любомире, - Стас звівся на ноги, лиш порухом плеча виказуючи невдоволення.

Пасічник зміну настрою запеленгував вмить. Підскочив на ноги й почав прощатися, не забуваючи улесливо всміхатися. Коли за візитером зачинилися двері, Гайворон попрямував слідом. Виїхав у нічне місто, скерувавши автівку не додому, де оселилася несподіванка, а на інший кінець міста, де чекало задоволення. Воно було не зовсім таким як йому хотілося, врешті, не з тією, з ким бажалося, але конче потребував зняти напругу, тому вів авто у звіреному напрямку.

Двоє примар з седану доповіли, що сьогодні Владу ніхто не турбував, її день минув без пригод. Вадим повідомив, що хлопці з техпідтримки слідкували за тим, аби провокація зникала з просторів всемережжя і не зачіпала Владу. Стасові також зась зачіпати, угода виявилася ідеальним прикриттям для кароокої пустунки. Власними руками зробив її недосяжною.

Покидаючи салон автівки, думав не про ту, до котрої щойно приїхав, а зовсім про іншу. Як у поганенькій мелодрамі. А вклякнувши перед темно-горіховими дверима, утямив, що й не дуже хочеться того меду. Правдивіше, хочеться, але не з цією. Розвертатися назад уже не здужав. Намацав ключі у вервечці й відімкнув двері, за якими його чекали завжди. Торував сюди стежину майже два роки, а сьогодні вперше відчув якусь порожнечу, а не тремтливе збудження у тілі в очікуванні плотського задоволення. Останній раз секс мав в оранжереї з Владою, хотів би повторити той досвід, проте чудово розумів, що не вийде, принаймні не тепер.

У передпокої світилася люстра, його чекали. Не роззуваючись,  попрямував на кухню. Марта любила цю кімнату найбільше, адже величаве панорамне вікно відкривало неймовірно гарний краєвид на нічне місто. Чималенька кухня-студія вицяцькувано всміхнулася йому, господиня цього багатства стояла біля вікна. Курила. На білій мармуровій стільниці вмостився пузань-келих, у якому бовталося рубінове вино. Якщо Марта кинулася до цигарки, знаючи як він цього не любить, значить була чимось невдоволена. На жаль, а чи на добро, його те зачіпало мало. Їхні стосунки давно окреслені в чіткі правила. Гайворон шукав тільки фізичної розрядки і аж ніяк не душевного тепла.

- Ти одружився, - інтригуюча хриплуватість заполонила кімнату. Марта не дорікала, а наче констатувала факт, і однозначно чекала коханця, на що вказувало світло в передпокої, червоний атласний халатик, що заледве прикривав сідниці, каскад ідеального вкладеного волосся, яке начебто розвіяв вітерець, та ядуче червона помада.

- І? – Стас зняв піджак, поклавши на стілець. Починав розстібати ґудзики на рукавах сорочки.

Марта не відповіла, нарешті повернулася до нього. До сто біса гарна та зваблива, у медовому погляді не вихлюпана злість, дрібка образи, яка за секунду змінилася вдаваними веселощами. Жінка іронічно хмикнула, відчинила вікно й викинула недопалок. Знала, що гостю таке не сподобається, тому й зробила.

- У тебе закінчилися попільнички? – Стас узявся за краватку, відтягнув її і розстібнув два верхніх ґудзики.

- У мене закінчилася терплячість.

- Чудово. Значить я приїхав вчасно.

- А дружина?

- Хіба вона нам заважає? – він самовдоволено вигнув брову.

Тоненькі пальчики звабниці, немовби полохливі метелики, смикнули пояс халатику. Одежина впала з пліч, окреслила випещені форми молодої жінки. Вона стояла перед ним абсолютно гола й не захищена, проте колишньої влади над цим чоловіком уже не мала, і відчула це. Він дивився на неї інакше. В сталевому погляді не виринув захват, як колись. Чомусь Марта знала, що це їхній останній раз. Приймала його з усіма тельбухами, але байдужості не стерпіла б.