4

Одягнена серпанком, вкрита, ніби, ватою,

Щовечора я знову під твоєю хатою,

YAKTAK, SOBOL "Погляд"

Дим гнав за собою спогади. Хмільний трунок також пахнув димом, а Влада пообіцяла собі, що припинить боротися. Насамперед, з собою. І справа стосувалася не тільки любощів із незнайомцем в оранжереї, а й усього, що нагнітало, змушувало почуватися дріб’язковою, немічною, безталанною.

         Вона ані на мить не пошкодувала, що віддалася незнайомому чоловікові. Алкоголь не зробив її безрозсудною чи хороброю, зовсім ні, він став сірником, який підпалив гніт лампи. Багато років поспіль Влада жила з відчуттям неповноцінності. Чоловік втовкмачив їй, що плотське задоволення – це субстанція, яка утворюється від реакції двох хімічних сполук, в його випадку – речовина активна, в її – непридатна до застосування. Тривалий час вона імітувала задоволення. Гадала, що згодом навчиться його отримувати, проте роки збігали, Влада не відчувала нічого. 

         Віктор скаженів. Напивався, втішався з коханками, повертався додому і починав випробовувати на дружині усі способи для отримання задоволення. Одного разу дійшло до потворно-смішного. Він узяв огірок. Влада не дозволила над собою поглумитися. Був скандал. Вкотре Орися та Владлен стали свідками збоченої натури свого чада, однак не втрутилися. Відсторонено спостерігали, як Віктор зіштовхнув свою дружину зі сходів, а потім зігнав недобуте задоволення кулаками.

         Пожалітися не було кому, захистити тим паче. Владу сковували кайданки підписаної шлюбної угоди. Дурне дівчисько не вчитувалося в її пункти, закохано милувалося красенем-чоловіком із поважної родини. Шоколадні магнати. Це потім з’ясувалося, що їхній бізнес ледь тримався на плаву, а Віктор накинув оком на доньку банкіра не просто так. Насправді, батько Влади був звичайним клерком, який піднявся кар’єрними сходинками до директора банку. Звісно, видавав зятеві кредити під мізерні відсотки, потім сам закривав ті позички, бо ніхто не збирався затикати роззячені дірки. Все що відбувалося в родині Бриків, там і лишалося. Віктор жодного разу не вибачався перед нею за наругу, вважав, що це справедливе покарання за нездатність до фізичного задоволення та безплідність. Останнє найбільше підкошувало Владу, адже купа лікарів, до яких зверталася, запевняли – діти не проблема, організм до цього придатний. Проте, дітей усе не було. 

         Вона навіть не намагалася заїкатися Віктору, щоб разом сходити на перевірку його чоловічого здоров’я, доброчесне сімейство із сумною усмішкою повідомляло рідним та друзям, що їхня невістка пустоцвіт.

         Єдине, що могло порятувати Владу від них, термін дії шлюбної угоди. Віктор сам на цьому наполіг. За одним із пунктів, вони не повинні розлучатися щонайменше три роки. Вже потім Влада втямила для чого був внесений цей пункт – шлюбний сподівався викачати з її батька усі можливості, а потім викинути доньку за профнепридатністю, але вийшла несподіванка – тесть помер на другому році безталанного шлюбу доньки.

         Благо, Владі вистачило клепок послухатися батька, і кошти від продажу своєї квартири, які Віктор намагався вкласти в сімейний бізнес, поклала на спеціальний сімейний рахунок. Доступ до нього мала вона і чоловік, без взаємної згоди, жоден з них не мав права зняти їх.

         Від безсилля сімейство скаженіло ще більше. Ані погрози, ані стусани не зламали Владу – гроші так і залишилися на рахунку. Після героїчного пориву чоловіка захищати батьківщину, і не менш таємничого зникнення на просторах українських степів, вона стала єдиною власницею цих коштів.

         Як тільки, за Віктором зачинилися двері, Влада зібрала речі та з’їхала за місто, до батьківської дачі. Тут минули її найкращі роки. Коли вона вступила на економічний, батько придбав для доньки окреме житло, а свою квартиру переписав на молодшу доньку. Він домовився зі своїми дівчатами, що кожній надасть окреме помешкання, натомість вони не повинні продавати дачу, тому що в хвилини життєвих спотикачок вона добряче виручить їх. Владу виручила.

         Сьогодні їй виповнилося двадцять сім. Святкувала день народження скромно, в колі найрідніших – сестри, її чоловіка  Макса та племінниці Соломії. Лише у свої двадцять сім, завдяки незнайомцеві, вона зрозуміла, що не фригідна. Якби була можливість повторити усе ще раз, Влада повторила б. Можливо, навіть з поцілунками. Після каторжних років з Віктором зненавиділа цю форму вияву взаємності. Вони стали їй огидними. Навіть сестра не намагалася цмокнути її хоча б у щоку, це було дозволено тільки маленькій племінниці, бо дитяча щирість – то воістину справжнє задоволення.

         Три роки Влада розвивала свій бізнес, бо так і не довчилася на економічному. Покинула за наполяганням чоловіка. Спочатку взяла академку на рік, хотіла напитися сімейних любощів, а потім було не до того. Батько тяжко захворів, Віктор біснувався. Його зникнення дозволило почати життя з нуля. Звісно, свекри й гривні не виділили на її утримання, однак не забували надзвонювати й докоряти, що багато років їла їхній хліб, тому зобов’язана віддати ті гроші з рахунку.

         Три роки Влада бігала різноманітними інстанціями та не вилазила з судів, щоб визнати Віктора мертвим і забрати гроші. Бо для старту справи пішла в позички до сестри. І та не відмовила. Все починалося з любові до квітів. Влада знала про них все, обожнювала кожну пелюстку, листочок, тичинку, вважала неперевершеним Божим творінням, від якого оживає душа. Квіти з нею говорили. А вона з ними.

         Батьківську дачу перетворила на квітучу оазу. Приїздила сюди на вихідні, в будні ночувала на орендованій квартирі поблизу своєї першої крамнички. На старті відкриття другої. Влада перетворила бізнес на живий організм. Вклалася в рекламу, залучила гарних флористів, за допомогою хороших хлопців-програмістів створила додаток, який, хоч, і влетів їй в шалену копієчку, одначе вже за рік ці кошти повернулися. Композиції, створені її майстрами, розліталися в різні куточки країни. Це було зручно, менш енергозатратно, суттєво економило час клієнтів. Вони були готові платити за зручність. Влада опинилася в потрібному місці в потрібний час. Мабуть, небо змилувалося над нею за всі роки знущань.