30 розділ. Тиша після бурі

Троянда 

Сон солодкий тихий сон саме так відчувались ці три дні. Але прокинулась я в жорстокі реальності, хоча і в теплому ліжку. Згадала мене поранив полковник. Орися якраз оглчдала рану, а вже за мить читала нотації про поводження при таких поранення. Я хотіла сказати, що вже все знаю проте виникло би багато питань. Згадується, що після нападу в 14 років про мене піклувалась родина. Та тепер це були друзі. До мене зайшла Клара, звичайна плинність звіти . За нею прослизнув Марк ,та щось бубонів собі під носа . Потім їх вигнала Орися ,вулицею пішла злива . Мені розказали що вде обід їда я теплий овочевий суп . Чай те що я так люблю. А першого разу треба було їсти обережно ,щоб не зачепити рану яка з'явилась після пранення. Мене відправили спати та відновлюватись . Я засинала онися оглядала рану і міняла бинти. 

Ранок . Пройшов тиждень з мого майже повного відновлення лежати цілими днями я не маю . Єдині хороші новини для мене . Сплавила роботу над балом і навчальною програмою Кларі , а тренуваннями покищо займається Марк .. - Не піднімай !- Закричала Орися щойно увійшовши до кабінету. - Це сьоголтш стос паперу.- Ти наражаєш себе на небезпеку. Я ж казала не напрягатись поки . І взагалі, що ти робиш у кабінеті в такий час гавіть Ден уже пішов спати.- Ну лишилось зовсім трішки корупціонерів. - Ні, в тебе зараз огляд ходи .

- Ми пройшли коридорами до її кабінету там трохи панував хаос . Я зняла сорочку лягла все відбувалось як завжди . Тільки на цей раз вона затримала погляд на хвилину довше. - Трояндо звідки цей шрам ,як я раніше цого не помічала . - Ой зай мене простять усі боги цього світу до останнього думала ніхто незнатиме. - Я знаю неодин твій шрам і про жодин не розповіла за твоїм проханням. - У цей момент до кабінету головного лікаря увійшов Марк і в туж секунду вилетів. Ми неспішно закінчили огляд, я вдягнулась і мене погнали спати. 

Ранок як завжди почався не з сніданку, а з переглядання паперів про культ. Найгірша частина роботи розбирати їх схеми промивання мізків. Фу ненавиджу. Мене покликали на огляд його проводила Орися двічі на день. Зі мною це все розбирав Ден та інколи приходили й інші наші друзі. Ми жили в цьому кабінеті. В моменті до кабінету забіг Ірвен - Роа! Роа! Сестричко дивись, що тобі твої подружки купили. - За ним до кабінету увійшли Алін та Дара. В руках вони тримали шовкову темно синю сукню з повністю відкритою спиною. - Троє дивись яке плаття на бал ми тобі обрали найкраще виглядали. - Хай мене просять всі боги цього світу де ви це відкопали. - Серед старого одягу напис не розібрати там ще багато гарних. - Сказала Дара. - Я це не вдягнути нізащо. - Я ж казав. - На обличчі Ірвена з'явилось осяяння. - Вона точно його не одягнена речі мертвих не одягають тим більше родичів. - То чиє це красивенне плаття там білч скрині ще портрет лежав, але ми його не розглядали. - Це плаття в якому мати була на заручинах із Сімоном, батьком моїх старших брата і сестри. - А що воно робить в імперському палаці? - Ліора теж в ньому заручини проводила і мої мали відбутись тому і привезли, та я все зламала тим, що почала тренуватись на генерала. Ідея була моя бо коли Каель мав сісти на трон Ірвену було б 15, а це дуже рано. Ліора вже мала бути одружена, а одружені не можуть бути генерала и армії. Чому з політичних і особистісних міркувань. Закохану людину лекше шантажувати і взагалі на це є окрамий закон. Його напевне збирались або спалити, або Катерина мала ж скоро заручитися напевне б одягла. Я не піду на бал святкуйте без мене. Ми й так тут вже живемо в цьому офісі. Йдіть. - Вони вийшли, а ми лишились в кабінеті далі розбирати папери. Треба зібрати нараду. 

За годину всі були на місці. Я виголосила. - Я прийняла рішення не буде одноосібно правління. Це занадто для мене одної та і Ден не може тут вічно сидіти він теж політична особа. - Яка? - Спитав хтось у залі. - Дабрий ранок вже верчір ми місяць та набагато більше вже працює о разом. Він син президента республіки. Зараз розглядаєте документи допомагайте потім все розпреділимо хто за що відповідатиме і скільки буде осіб в раді. - Ми сиділи тут уже години дві, а документів все не меншало. В одному кутку дискусія щодо закону в іншому суперечка про спосіб навчання якійстїь навичці загалом балаган. - Замовкніть! - Всі застигли і подивились на мене тільки Марк вже другу годину читав одну сторінку. - У вас самих голова не болить тихіше. - Я підійшла до Марка. І ледь стрисуючи злість спитала. - Ти хоч щось там розумієш? - Марк відповів з повною серйозністю. - Так. - Я вздихнула. - Ту то хоч переверни його. - Всі переглянулись, а Марк став буряком. Кімнатою пройшовся легкий смішок. - А ви, що вирячились до роботи! - сказала я вже зриваючись на крик. Так ми ще три години просиділи я і Ден продовжили працювати. Інші пішли спати.