27 розділ. Битва частина 2

Ранок як і мав розпочався тихо бо скоро зміметься закляття і ми почнемо повстання . Я пройшла до найближчого шпиталю там сиділа Орися щось підраховувала і записувала. - Доброго ранку,щось пішло не так? - Ні майже все добре . - Якщо майже то не все. Що сталось? - Та просто нам вистачить тільки на один захід . - Тобто людською мовою це означає якщо не зараз то ніколи. Я вийшла з шпиталю . Пройшла до табору ,всі уже встали та вишикувались готові до бою. - Катаріно знімай! - І враз усі двісті магів зняли закляття. Це було схоже на звуки битого скла в нетрях вже горів вогонь і чути крики. В місті задзвонили дзвони це був наказ жителям ховатись щоб не постраждати. В цей момент ми уже прорвались . Кров вилітала з кожного солдата який намагався замахнутись . Покоївок та прислугу зв'язували та зводили в одне місце. В повітрі повис той самий запах крові що я відчувала під час облоги Каберди. Ми бігли доволі вузькими коридорами, що душили своєю старістю. Кожен воїн знав на ща іде і що може не повернутись. За годину ми були у тронній залі . Її важкі двері впали на підлогу притиснувши двох солдатів, що стояли при вході. - Ось і ваш час прибіг кінця, батьку, хоча ні, залізний імператоре, а для вас це дуже серйозно. — Мій голос лунав сталлю,ьна троні сидів Діос, біля колон стояли імператриця Дея і принцеса Катерина. Імператор бува хотів наблизитись, але його випередила Умошімо. Підклавши ножі до їх горла, вона промовила. - Ну раз так настав і мій час як довго ти мене мучив погрожував вбити доньку і чоловіка, розкрити усе про мене тепер все про тебе випливе. Хоча ти все одно не знав усієї правди хто я тому обламайся. - Вона повела їх до виходу в очах виднівся жах і непорозуміння. - О ! Сестричко як давно я тебе не бачив , хоча твоя сестра була неабиякою розвагою . Аха-ха-ха!- Вибухнув він сміхом . - Ну мій брат нас зрадив ,але я теж не промах.- Атеріон замахнувся ,але промахнувся напевне був п'яний я одним ударом відрубала йому голову. Його брудна кров заплямувала чистий мармур. В цей момент озвався Діос.- Ну він ніколи не випрадував моїх очікувань ,та мене так просто не перемогти. У бій! - Крикнув він і його воїни побігли на наших я швидко пройшла крізь них до трону. - Ну вітаю ! Ти знаєш як битись . Ха-ха! - прохирипів він мерзенним голосом. Навіть не витягнувши меча я замахнулась і голова злетіла з його плечей. Голова важко впала на трон ,а корона з гуркотом впала на підлогу. Весь замок був крові всі покоївки були в одному місці там же були колишня імператриці з донькою. Я не хотіла більше бачити цей трон тому він спалахнув вогнем Вогні. Ми взяли замок за пів дня той замок ,що витримав не одну облогу. Так ми показали всьому світу, що несподіваність інколи важливіша за силу. Нетрі уже погасли ми здолали і другу третину амії ,але лишились армія що рік воювала в зимових горах і не впала. Скоро вони повернуться щоб перегрупуватись це буде важко.

Уже звечоріло в таборі була гробова тиша , на варті стояло шість охоронців. Я сиділа в нарадовому наметі, якось не спалось , а в цьому місці завжди засинала. Я сиділа і дивилась внікуди . Мої очі ніби приклеїлись до столу. В намет ввійшли. - Всі уже сплять Троє. Ти так дуже скоро знову впадеш від знемоги. - Ти не розумієш .- Розумію.- Ні ти мене не розумієш! - Зірвалась я мало не крик . Марк підійшов ближче ,я розвернулась . Солодка мить ніби розтягнулась . Я вдсахнулась. - Це була помилка. - Що саме? - Цей поцілунок ,це помилка не сьогодні ,не зараз можливо ніколи. - Його очі похмурніли і він вийшов. До намету задихаючись забігла Клара. - ТАМ!...ТАМ !... ТАМ ВОРОЖІ ВІЙСЬКА! - Наша війна тільки почалась . Найважча битва тільки попереду....

***

Цей розділ мав вийти вчора ,але я забула його викласти тому сьогодні по можливості сьогодні вийде ще один. Приємного прочитання 🐸 🌷.