20 розділ . З'їзд ордену

Троянда

Ранок . З кухні чути крики. Я встаю та спускаюсь. На кухні стоїть Клара і кричиться на Мелісу, мою нову знацому. - Доброго ранку дівчатка чого кричимо з самого раночку. - Говорю я позіхаючи. - В мене катастрофа, Меліса купила не той чай. - роздратованим голосом говорить Клара. - Ну подумаєш купила м'яту, а не мелісу. - Добре хай піде ще раз, для чого проблеми з самого ранку починати. - Промовляю я заспаним голосом. - Трояндо в нас не має на це часу ти не чауєш трохи шумно вже десята ранку орден вже з' їжджається. Добре буде м'ята ходіть допоможемо кухарям на кухні. - Ми зайшли на другий поверх, пройшли містом до будівлі ордену і пішли на кухню. Тут уже кипіла робота. Завтра в цій будівлі буде дві сотні людей. І їх усіх треба прогодувати. Я взялась за нарізання, після двох кілограмів моркви мені стало дуже жарко і я підійшла до вікна подихати. За вікном роїлось купу людей. Одні говорили інші кудись поспішали. Мене знову покликали різати моркву. За дві години нам дали відпочинок і ми вийшли у двір. В тіні було дуже добре. Потім ми знову повернулись до приготування. Їжі треба дуже багато хоча і на один день. До вечора я нарізала звісно з перервами, але руки боліли. Сьогодні ми вечеряли в великій столовій. За цей день приїхали усі учасники. І було доволі шумно, всі їли та пили за зустріч, після вечері ми помили посуд і всі розійшлись по кімнатах. Але мені чомусь неспалось тому вирішила піти потренуватись. В залі сиділа Клара і вишивала. - Не спиться? - Так хоча і дуже змучилась. - Мені також, не знаю чому. - Сьогодні був важкий день, а завтра буде ще важчий. - Ну піду потренуюсь. - Завершила розмову я та пройшла до тренувальної арени, і почала тренувати замахо, повороти. Мене також вчили бойовій акробатиці, тож вирішила спробувати чи не забула за стільки часу. З тренувального майданчику вийшла приблизно о першій ночі. Поставила меч в зброярню і пішла до кімнати. Але я всеодно не могла заснути. Ввімкнули світло і сіла читати. Десь біля другої ночі у кімнату постукали і зайшли це був Марк. Він зайшов і спитав чи все добре. Я відпола що просто не можу заснути. Він зайшов і ми розмовляли аж поки не почало світати. Марк сказав що нам треба хоч трохи поспати, він вийшов і я зразу заснула. 

Марк 

Ранок виявився метушливим галасливим. Я встав о дев'ятій, але Троянда ще спала Клара сказала, що вона тренувалась. А потім ми ще говорили до світанку. Я відчув себе винним тому що так заговорив її, але з нею так комфортно. Тож пішов допомагати Кларі замість неї. Я допомагав декорувати, розкладати, підносити та готувати подругам Троянди. Вона прокинулась десь о полудні і зразу пішла до тренувального майданчику. Сьогодні там метушливо через те що тут весь орден. Хоча брешу не весь бо кілька людей ще на невідкладних завданнях. Мені також потрібно потренуватись за можливості, але не зараз. Доробивши те що було сказано, мене відпустили і я пішов на майданчик для тренувань. Там було купу людей. І всі дивилась на щось. Пройшовши крізь натовп я побачив що Метью б'ється з Трояндою і вона його неодноразово перемагає, але він піднімається і знову б' ється. Вона каже що іде, але він її тримає. В моменті вона збиває його з ніг і підставляє йому меча до плеча та каже. - Дебіл ти мене вибісив спочатку було цікаво, але зараз якщо ще раз підійдеш залишишся без руки. - Договорила і лишила хлопця лежати на землі. Всі ще кілька хвилин перешіптувались роздумуючи хто вона і розійшлись тренуватись. Троянда лишилась в кутку і рубала колоди мечем наче масло. Я ж підійшов до Метью і допоміг встати. Попросив про тренування та почав битись. О третій зайшов Адріан та зробив оголошення про збір в банкетній залі. Я вирушив першим. Став на місце біля майстра і Клари з сином. Коли всі стали на свої місця в трилаві. Тут пахло воском і старою сталлю. Всі мовчали. Його голос попри старину лунав чисто як дзвін. 

-Брати і сестри, понад двісті років наш Орден крокує крізь темряву, не знаючи прапорів. Сьогодні мій час як вашого Покровителя добігає кінця. Я відчуваю тремтіння шипів, яке віщує нову епоху. Епоху, яку вестиме вона. Ви зрозумієте її суть неодразу, але коли він намтане шляху назад не буде. 

Адріан поклав руку на плече Троянди, і дві сотні поглядів застигли на ній.

- Трояндо, віднині ти - голос тих, хто німий, і щит для тих, хто беззахисний. Але ти не йтимеш цим шляхом наодинці. Поруч із тобою стоятиме "Марк", мій вірний учень. Його меч і його розум віднині належать твоїй місії. А разом із ним - "Клара", чия пильність, мудрість та доброта стануть опорою для вас обох. Марку, Кларо, ви -  її тіні й її опора. Допомагайте їй тримати баланс, коли світ спробує його похитнути.

Адріан обвів поглядом залу і продовжив, нагадуючи про непорушний статут:

 - Ваша спільна праця починається не завтра. Вона триває щомиті.Пам’ятайте про священний поділ часу, який тримає наш Орден укупі.А сьогодні наш розклад такий :

16:00 - Час Загартування. Коли сонце починає свій спуск, Марк очолить тренування. Сталь має співати в руках кожного з двохста.

17:30 - Час Правди.  Клара прийме звістки від Коріння. Жоден шепіт у натовпі не має пройти повз ваші вуха.

19:00 - Трапеза Рівності. Марку, Кларо, ви розділите їжу та напої із Трояндою та всіма присутніми. Тут немає титулів, лише спільна доля.

20:00 - Час Милосердя.  Година ліків та зцілення. Клара стежитиме, щоб наші запаси Роси ніколи не вичерпувалися.

21:00 - Година Тиші. Час, коли Троянда заходить до внутрішнього архіву, щоб почути те, що неможливо висловити словами. 

Адріан повільно зняв свій знак - срібну троянду, оповиту терном,-і простягнув Троянді.

 - Місія передана. Нехай ваші шипи будуть гострими, а серця - непохитними. А завтра в повернетесь до своїх місій і доглядатимете за світом. 

І ми пішли за розпланованим сценарієм. О десятій Роана вийшла з архіву і ми змогли піти відпочивати.