11 розділ. Серйозна розмова

Достеменно назву ордену ніхто не знав тільки його учасники. В книзі на останній сторінці було написано "  Хто його потребує та шукає - знайде" . На наступний день після відвідин бібліотеки до таверни почав навідуватись дивний гість, він завжди замовляв одне і те саме. Ще за тиждень я підійшла до Мар'ї та попросила за ним приглянути. За два дні його ніби вітром здуло. Після цих подій пройшло неповні три дні. Ми знову зустрілись в крамниці заморських солодощів та чаїв. Він заворив першим, попросив піти за ним. Я купила чай і солощі та пішла, але з підозрою. Ми підійшли до красивої будівлі. Зайшли всередину, він постійно мовчав. Піднявшись на третій поверх чоловік попросив почекати. Зайшов у кабінет та вийшов за кілька хвилин. Запросив до кабінету, всередині сидів сивочолий чоловік, біля ж стояла жінка з коричневим мов шоколад волоссям на вигляд їй було 28. Чоловік спитав прямо. - Що тобі потрібно, чому інформацію шукала? - Я відпола серйозно та холодно .- А це сильно конфіденційна інформація? Тоді вибачаюсь що втрутилась, але якби не знайшла нічого цікавість мене б зжерла. - Чоловік подивився з підозрою і видав. - Це брехня, в тебе був і інший намір, я очікую чесну відповідь. - Ви очікуєте чесних відповідей не представившись, знаючи хто я і чим займаюсь,якщо у вас нічого нагалного в мого брата після завтра день народження, то я піду. - Зупинись! - Щось ще? - Добре я представлюсь мене звати Адріан це моя помічниця Клара і учень Марк ми не хотіли вас налякати. Нам цікаві ваші наміри, я відчуваю вашу особливість. - Особливість! - зірвалась я на злісний крик - ТАК У МЕНЕ НЕ ЗВИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ, АЛЕ ЗАРАЗ ЗВИЧАЙНА ДІВЧИНА вибачте, але я піду. - Я переступила поріг ніхто за мною не пішов.

 За два дні на день народження брата я віддала йому листа що написала мати. Він заплакав і він не ходив дошколи та не виходив зі школи. Моїм подарунком були солодощі і чай. 

Пройшов ще тиждень і я не знаю ща робити. В мене сьогодні вихідний. Через роботою я не згадувала матір і брата, сьогодні я відчула пустоту те що зараз мене тримає молодший брат і сестра. Якби не обіцянка матері я б кинулась на завоювання імперії без плану і підтримки. Звісно я б померла, тому вирішила прогулятись і знову зустріла Марка. Він побачив мій вигляд і нічого не спитав, просто завів в кав'ярню та замовив чай лимоном і медом. Але я не витримала і вилила на нього всі свої проблеми і думки. Ще кілька годин ми сиділи то говорили, то мовчали. Він здався таким комфортним у розмові я чомусь зрозуміла що можу йому довіритись. Вечером я повернулась у таверну і зразу лягла спати навіть не вечеряла. Сьогодні мене змучив світ.