10

10

- Даміре, знайомтесь: це Лада - вона працює над генномодіфікованими рослинами, я вам про це розповідав. Думаю, далі ви вже самі знайдете спільну мову. - повідомив Станіслав Ігорович. - Якщо щось понадобиться, хоча я в цьому сумніваюся, я буду у своїму відсіку в головній базі. Радий був знов вас побачити, Ладо. Я до вас привіс дуже цікаву особистість. Він майже такий самий, як ви. 

І Станіслав Ігорович пішов довгими коридорами, які ніби були розташовані в широких сплющених знизу, де підлога була, горизонтальних прозорих циліндрах.

Лада тримала на руках Троянді, яка ластилася до неї, ніби кішка.

- Що ж… я проведу вас до теплиці, яка знаходиться під куполом.

Вона опустила на підлогу Троянді, яка пішла своїми коренями попереду Лади та Даміра через такі ж прозорі горизонтальні сплющені циліндри.

- Показуй дорогу, Троянді. - сміючись, промовила Лада, яка послідувала за своєю розумною квіткою.

Дамір слухняно пішов за ними.

- Я чув, що Марсом вже зайнялися тероформувальники. - повідомив він.

- Так. Саме так. Вже розроблений проєкт, підписаний. Я його бачила. Але чекаємо на фінансування з бюджету. Ніби-то все вирішено, але трохи затримуються. В будь-якому випадку ці зміни в майбутньому. На цю роботу, коли розпочнуть, треба багато часу. А поки-що ми поживемо та попрацюємо під куполами, з’єднаними ось такими коридорами. Якщо ви втомилися, ми можемо скористатися метроліфтами. В мить прибудемо до місця назначення. - запропонувала Лада.

- Та нічого. Не треба. Я краще пішки. Подовже порозглядаю зблизька пейзажи Марса, поки їх не почали забудовувати мегаполісами після тероформування для перетворення Марса на більш придатну планету для проживання. - відмовився Дамір.

 - Як хочете. Дорога займе годину.

- Добре.

Через годину вони підійшли до величезного прозорого куполу, в якому росли гігантські троянди, схожі на цю розумну маленьку Троянді, яка своїми коренями сама дійшла до головної теплиці.

- Заходьте. - запропонувала увійти всередину прозорого куполу-теплиці Лада, коли просканувала свої очі для доступу входа.

Дамір увійшов.

Купол закрився.

Тепер ці троє (Дамір, Лада та Троянді) були всередині величезного куполу в оточенні генномодифікованих троянд.

- Що це? - запитав Дамір.

- Трояндова армія. - відповіла Лада.

- Навіщо це?

- Я не знаю. Я лише виконую свою роботу. Мені подобається змінювати рослини, робити їх більш розумними та сильними. Було завдання зробити їх такими, щоб можна було створити армію, - я і виконала те, що він мене вимагало моє керівництво. Я ж не на терористів працюю, а на державу. Я лише виконую держзамовлення. - пояснила Лада.

- А я п’ять хвилин тому знав лише те, що тепер працюю з вами. А моя нова робота ось яка виявляється. - підсумував Дамір.

- Мені подобається у роботі з рослинами те, що виконується головний принцип життя. Що… Все починається з маленького, яке потім виростає у щось велике. І ці рослини, як діти: ростуть, ростуть, стають великими.. А діти - це майбутні дорослі.

- Тепер і це моя робота разом з вами.

- Ну що? Спрацюємось? - поцікавилась Лада.

- Сподіваюсь. І не тільки на це. - після невеликої розгубленості Дамір ніжно усміхнувся Ладі. - Ви дуже вродлива жінка.

- Дякую.