Сталеві квіти

Неспокій

"Позорно, ничего не знача, 
Быть притчей на устах у всех... "

Б. Пастернак

Захочеш, тебе розітнуть гострим лезом, споять аморфністю станів і прагнень, тоді, проростаєш у зиму з корінням, наче немає інакших метафор.

Бачиш? Ятакож збезчещена птаха. Зламані крила - уламки проміння. Я виживаю.  Мене виживають. Правити службу інакше не вмію.

Захочеш, забудуть обличчя і ймення, станеш марою, недопалком, тлінням.  Видиш? В долонях закладено зерня? То безліч доріг у нічне голосіння. 
І обійняла б війська всіх імперій, але у душу пустити чи сміла? Їм другом і братом ступала у темінь, наче й не мала земного тяжіння. 

Всі неминучі шторми і бурани впали б у мене як ріки у море.

Болить? Мені більше. Знаєш, не знаєш? Я так літаю. А ти на це гожий?

00,00,2018



#4075 в Різне
#1074 в Поезія

У тексті є: мрії, поезія, драма

Відредаговано: 26.06.2020

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше