Сталеві квіти
Вечірня молитва
"Для щастя потрібно щось робити, щось любити і в щось вірити."
Джозеф Еддісон
Кожен вечір рахую глибокий твій вдих і видих,
Кожен ранок шукаю чи молитов, чи клятов.
Що на цей раз будеш мені винен?
Як тепер ти станеш мені катом?
Я б рахувала миті коли з тобою,
Мало було шукати тепла й пробачень,
Нині немає ні відгуків, ні побачень.
Небо мовчить.
Ну а я?
Я ходжу під небом.
Небо мовчить ну я?
Чи сліпа, чи зряча?
Гарна порада: не знаєш про що - вигадуй,
Сотеньку бід і до кожної з них пораду.
Ось тобі фарби, змалюй ними цей ватман!
Нині немає сонця в моїй палітрі,
Є лише ночі в котрі розкладала карти.
Випало нам по пів-літа, і по-пів літри
горя розпити
і пустимось танцювати.
В дикий танок біля самого краю світу,
чи тихим поступом там, де зросли ікони.
Я буду плакати, буду тобі радіти,
З крові й кісток збудую тобі корону.
Все величатиму...
Та жди, та крокуй обачно!
Слава не любить ні стриманих, ні пихатих,
А доки ми невідомі братам і сестрам,
Застрибуй у душу,
будемо танцювати.
Снилось мені, що впала опора світу,
Мій елефант, сиджу на твоїй шиї.
Й рахую нам двом секунди, дощі, билини.
Може про нас розкажуть маленьким дітям?
Певно не скажуть, та я й не бажаю злого!
Скільки життя, а нічого в нім робити,
І шлях до зими довгий, почни з малого...
19,05,2020р
Відредаговано: 26.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
