Вони

Новорічна ніч виявилася для Лесі та Сергія, казковою. У тому солодкому блаженстві, яке підіймало їх ближче до зірок, не було нічого, окрім них. Їх тіла палали від пристрасті, серця билися в унісон, вистрибуючи на зустріч один одному, а переривчасте, важке дихання вже давно було одне на двох. І навіть, коли вони досягли піку свого збудження, пристрасні поцілунки не закінчувалися, плавно перейшовши в ніжності.

Сергій притягнув Лесю спиною до себе, аби у тих обіймах мати змогу продовжувати насолоджуватися своєю здобиччю. Її бархатисте біляве волосся, її акуратне вушко, її тонка шия та гострі плечі – все це знову і знову притягувало мацний чоловічий погляд, спонукаючи його тулитися до дівочого тіла ще щільніше.

- Що це за шрам? – запитав він, коли відкриваючи для себе та своїх шершавих пальців нові території, віднайшов на плечі невеликий рубець.

- Нічого такого, - не надала Леся уваги, продовжуючи мліти у його обіймах.

- Як він в тебе з’явився? – ще раз провів по шраму Сергій, а потім притягнувся до дівчини сильніше, аби поцілувати той знак, який, насправді, таїв в собі цікавий секрет.

- Я вже й не пам’ятаю, - знітилася вона від таких його любощів, до яких зовсім не звикла. – Напевно в садочку, - додала слідом, закручуючись у покривало, аби таким способом сховати від чоловіка явні прояви своєї недосконалості.

Ніби й не мала дитина, а реагувала, як підліток, а від цього й не затишно стало.

- Я, пам’ятаю, - мовив пристрасний коханець, і від почутого Леся впала в інформаційний ступор, повернувшись до чоловіка обличчям, аби бачити його очі.

- Що? – вирвалося у неї, розпорошуючи флюїди повного здивування.

- Показати тобі щось? – запитав Сергій з особливим ентузіазмом та зірвався з дивану у напрямку коробок зі своїми скарбами, які ще не встиг розкласти по місцям.

Під спантеличений дівочий погляд, оголений чоловік почав порсатися в середні тих коробок, шукаючи щось дуже важливе, і коли це нарешті сталося – задоволені темні очиська запалали магічним чином.

У тій магії Сергій матеріалізувався на диван миттєво, нахабно пірнаючи під покривало, якого зовсім не вистачало на двох. Але, на відміну від Лесі, він зовсім не соромився свого тіла.

- Тримай, - протягнув він фотокарточку, якій від роду було не набагато менше ніж йому.

Його очі палали в передчутті, либа розтяглася на всі тридцять два, а долоні чесалися, аби тільки побачити її реакцію далі.

- Що це?

- Мій тобі подарунок на Новий рік.

Леся не відразу зрозуміла, що від неї хотіли. Вона зиркнула на фотографію раз-другий, потім перевела спантеличений погляд на свого коханця, а коли той окремим жестом спонукав її придивитися на кольоровий знімок – піддалася умовлянням та придивилася пильніше.

Беззуба дівчинка, у костюмі зайця, та занадто щасливий хлопчина, у костюмі вовка, стояли біля пишної ялинки та трималися за руки. Нічого б такого, аби в тій беззубій білявці Леся не впізнала себе.

Секунда-друга, і мозок почав розкручувати шестерні ще швидше, витягуючи з пам’яті далекі спогади дитинства. Адже ця стара фотографія була нічим іншим, як ключем до сховку, де давно зберігалися щасливі моменти спільного минулого.

- О, Боже, - вирвалося у неї, бо повірити у таке співпадіння було надто важко. – Не може бути! То цей шрам я отримала, коли наздоганяла тебе?

- Згадала?

- Нащо ти тоді на дерево поліз? Аби не ти, мені б не прийшлося на нього дертися, а потім летіти з нього, - грайливо вдарила його, аби покарати за дитячі пустощі, спіймавши себе на думці, що ще з дитячого садочка із-за чоловіків по деревам лазила, і що жодного того разу, така її затія нічого хорошого не приносила.

- А я то думаю: чого ти мені здалася такою знайомою, коли вискочила з коробки, - продовжив емоційне возз’єднання Сергій.

- Не дивись на мене так, - знітилася Леся, не в силах витримати той задоволено-голодний погляд. – Мені ніяково, - навіть прикрила обличчя долонями, не знаючи як правильно реагувати на все, що відбувалося.

- А я щасливий, - у свою чергу підсумував задоволений чоловік, приховуючи той фак, що всі ці довгі роки, носив в серці її світлий образ.

Тепер, коли різдвяний подарунок повернувся у його життя, Сергій тільки впевнився у тому, що сірому вовку та пухнастому зайчику було визначено долею бути разом. І це не могло його не тішити, підсилюючи відчуття ейфорії.

- Іди до мене, - притягнув по-хазяйськи він свою Заю, аби у тих відвертих доторках, ще раз повторити момент зближення у всіх еротичних фарбах та пристрасних емоціях. – Запам’ятай: ти – моя. Завжди була, і будеш.

- Занадто впевнено, як на тебе, - фиркнула Леся у відповідь, продовжуючи грати в гру для дорослих. Адже зупинити те, що знову почалося, вона була не в силах, та й не хотіла, зовсім. – А-а-й, - протягла за мить, коли у відповідь отримала пристрасно-терпкий укус в шию. – Що ти робиш?!

- Буду тебе таврувати, - лукаво відповів Сергій, щиро радіючи реалізації свого підступного плану.

- Не треба, - граючись, вирвалася з його обіймів і за мить повернулася до них, спіймана на половині шляху.

- Ще й як треба, - присмоктався знову, на цей раз більш ніжно, від чого Леся розпливлася у його обіймах. – У тебе стільки залицяльників, що іншого виходу я не бачу. Тим паче, я обіцяв, що якщо піймаю тебе наступного разу, то вже не відпущу.

- Коли таке було? – знову фиркнула білявка, підіграючи Сірому Вовку, ніби давно грала з ним в подібні ігри оголених тіл.

- Коли ти від мене тікала, виляючи хвостиком, - згадав Сергій лоскітливий момент і все в середині ще більше запалало пристрасним вогнем, не в змозі втримати тваринний потяг. –  Цей хвостик мені спати не давав, тож будеш покарана, - завалив дівчину на м’яку основу дивану, аби там, на повну насолодитися своєю здобиччю.