Вона

Господар квартири пройшов вперед, давши гості самій розібратися в новобудові. Тим паче, що зовсім нещодавно вона вже мала змогу ознайомитися з вільними квадратами. Сам він сховався за одними з дверей, а Леся впевнено пішла туди, де й відбулася їхня перша зустріч.

За ці дні нічого не змінилося. Деякі коробки ще й досі стояли під стіною, чекаючи своєї черги, і навіть мішура, з якою вона вистрибувала зі свого укриття, додатковим сміттям валялася у кутку, нагадуючи про лоскітливі моменти.

- Тримай, - перебив чоловік дівочі думки та разом з аптечкою приніс два стакани з пійлом, а за мить усівся на диван зовсім поруч, аби отримати першу медичну допомогу після прильоту кулаком. – Вечір сьогодні видався важким, тож, вважай, що без цього ніяк.

- Споїти мене хочеш? – перепитала Леся, але, все ж келих взяла з задоволенням.

Гріх було не хильнути, аби після всього, що сталося, розслабити тіло п’янким ефектом.

- А ти цього хочеш? – перепитав чоловік з хрипотою в голосі, яка спонукала дівоче серце пришвидшити такт.

- Не треба було мене захищати і, тим паче, не варто було на бій погоджуватися, - перевела вона тему, нюхаючи вміст келиха, аби таким особливим способом оцінити частування.

- Ти вартуєш того, - перевів на неї млосний погляд і в цю мить, за стіною, що межувала з сусідською, заволало декілька грубих голосів, сповіщаючи про важливий момент. – О, якраз вчасно, - потягнувся чорнявий до годинника, підтверджуючи свої здогадки, адже на ньому була рівно дванадцята. – З Новим роком, - дзенькнув келихом об келих та пильно вдивляючись у дівочі риси, залпом випив все, що було в середині. – Зая, а ти бажання загадала? – перепитав за деякий час, наглядаючи за білявкою.

- Не називай мене так, у мене ім’я є, - зауважила дівчина, по-хазяйськи відпивши і собі, а потім залізла до аптечки та діставши простий пластир – наліпила його на розсічене місце, пропустивши усі маніпуляції доброї медсестри.

А, що? Кров вже давно зупинилася, запікшись невеликим струмочком на скроні, тож особливого підходу рана не потребувала, чи так вважала сама Леся, якій не хотілося нічого робити. Так і залишила наклейку над бровою, зовсім не переживаючи, що один з країв пластиру повністю не приклеївся.

- Я – Леся.

- Сергій, - протягнув їй руку для потискання але дівчина мовчки проігнорувала той жест, і це підбурило Сірого зробити наступний крок.

Так само, як і в машині, цілеспрямований молодий чоловік взяв на себе ініціативу, і так активно, що за мить, дівоча дупка вже сиділа на чоловічих колінах.

Чого не зробиш, аби приборкати норовливу.

- Що ти робиш?!

- Це, щоб краще тебе бачити, - відповів та кліпнув оком, своєю лукавою посмішкою, анонсуючи грайливі мотиви.

- Відпусти!

- Не стану.

- Тоді я сама встану! – мовила впевнено та різко сіпнулася, але на жаль, чи на чоловіче щастя, так і залишилася сидіти на його колінах, зайвий раз тершись об ті місця, які б треба було обходити стороною.

- Спробувала? – перепитав єхидно. – Давай ще раз – мені сподобалося.

Леся тільки видихнула важко та відвела погляд, зрозумівши, якою була її помилка.

- То ти загадала бажання? – перепитав Сергій, потішаючись тій поведінці, яка ще більше підстьобувала його до дій, і вважалася цікавою прелюдією перед чимось солодким до нестями.

- Ні, - холодно відповіла білявка.

- Давай разом загадаємо?

- Це як?

- Скажи мені: що ти хочеш? – прошепотів на цей раз на вухо і Лесю пересмикнуло з середини, бо на думку нічого не приходило окрім картинок з сексуальним підтекстом.

Напевно то давалися в знаки місяці її утримання, бо як казала Соня: окрім цнотливих поцілунків з Вадимом у лобик, у Лесі нічого не було. А зараз, все неначе збільшилося через призму, і не відомо було, чи то так на неї діяв красунчик, що одним своїм виглядом розпиляв сексуальні флюїди, чи то, і правда, Леся була настільки голодна у цьому плані.

- Я… - протягла вона, відкривши свої очиська ще ширше.

- Добре, давай по-іншому, - грав лукавий не за правилами. – Так тобі подобається? – провів своїм вказівним пальцем від коліна по внутрішній частині стегна, наскільки це йому дозволяла зробити коротка дівоча сукня.

- Так, - вирвалося у Лесі, разом з полчищем задоволених мурах, що гарцювали колоніями та несли транспаранти з надписом: “Візьми мене”.

Де й ділася та жіноча впертість та скутість.  

- Хороша дівчинка, - в задоволеній посмішці мовив Сергій, продовжуючи відкривати для себе нові території. – А якщо я зроблю так? – провів тим самим пальцем від вуха до ключиці, а далі у пестливих доторках пірнув до грудей, щоб за мить ніжно ухопити панянку за сосок.

- Продовжуй, - вирвалося у Лесі майже пошепки і це був сигнал для чоловіка вимкнути гальма.

У тих новорічних іграх виявилося, що Леся була не такою вже милою та пухнастою, і це доводило Сергія до особливого озвіріння. В тій магії палала особлива енергетика, яка здійснювала бажання, бо як там кажуть: “В темну ніч, на Новий рік, що не побажається – якщо захотіли вдвох – завжди все збувається”.