Він

На Новий рік погода дивувала своїм сонним настроєм. Снігу не було зовсім і аби не надлишок святкових гірлянд та ліхтариків навколо, ніхто б не здогадався, що сьогодні було тридцять перше грудня.

Люди неначе повимирали, поховавшись по своїм домівкам, а підсвічені дороги у темну пору, були майже пустими, настільки, що їхати по ним було саме задоволення. І те б задоволення могло б бути ще більшим, аби збоку не сидів Слава та не зудів на вухо, вбиваючи весь кайф своїм скигленням.

- Давай швидше, - не міг всидіти він на місці, переживаючи не встигнути до зазначеного часу.

- Ще навіть одинадцятої немає, - відповів Сергій, рефлекторно подивившись на ручний годинник, що грайливим виблиском привернув до себе увагу та показав початок одинадцятої.

Рука так само повільно повернулася на своє місце, обхопивши кермо, а урівноважений водій продовжив свій шлях не змінивши налаштувань круїз контролю.

- І це вже пізно… - не вгамовувався друзяка, виплескуючи назовні свої внутрішні переживання. – Всіх дівчат вже давно розібрали!

- З чого така гарячка? Не переживай, і на твою долю вистачить.

- Мені вже майже тридцять, - продовжив Слава бубоніти. – Я ж не ти.

- А що зі мною не так?

- Я не можу найти дружину, бо мене брати ніхто не хоче, а ти ні з ким не зустрічаєшся, бо в тебе в голові лише одна. Думаєш, я не знаю про твою любов з дитячого садочку? Навіжені білявки з великими очима та пухкими губами – нічого тобі не нагадує? – перепитав друг з яким підгузками обмінювалися, згадуючи занадто давню історію, в якій ховалися всі секрети чоловічого серця.

Слава точно знав, чому Сергій обирає дівчат за цим типом, адже з того самого садочку був його повіреним, який на стрьомі стояв, коли Вовк зайвий раз хотів обійняти чи цьомкнути в щічку його перше кохання без передніх зубів.

- Багато ти знаєш, - фиркнув Сергій та включив маячок, повертаючи на ліво, аби з’їхати з траси на дорогу, в основі якої починалося котеджне містечко для особливих світу цього.  

- Надави на газ, - знову продовжив Слава, відчуваючи як збільшується внутрішня ейфорія у передчуттях прекрасного. – Я декілька років хотів потрапити на цю закриту вечірку. Кажуть мужики, що у Володіна завжди найгарніші дівчата, ніби з обкладинки, тож я не хочу втратити свій шанс.

- Шанс? – не втримався Сірий, аби зайвий раз поглузувати над велелюбним другом, який по десять разів на місяць перебирав тими шансами, кожен той раз шукаючи одну єдину, хто покорить його серце та стане повноправною пані Макаренко. – Ти на себе дивився? Одягнувся, як ряжений павич… - навіть повернувся, аби ще раз на власні очі узріти той карнавальний піджак з червоно-зеленими вставками, тільки не обшиті паєтками. – Думаєш дівчатам такі подобаються?

- Ну не всім так пощастило як тобі: одягнув косуху на водолазку і красунчик. Навіть голитися не треба, бо дівчата на таких, неголених бруталів, чіпляються ще більше, - опустив козирок та подивився на себе в дзеркало, перевіряючи чи ідеально виголене у нього обличчя.

- Заздри мовчки, - почулося у відповідь саме тоді, коли Слава кліпнув сам собі оком, грайливо, настроюючись на веселий вечір.

- Так і роблю.

Не треба було перевіряти адресу. За кілька хвилин машина зупинилася біля величезного будинку, який приймав до себе особливих гостей. З першого разу не вийшло навіть припаркуватися, бо охочих відвідати цей захід було море, а цілий автопарк залізних коней налічував десятки особливих екземплярів, наголошуючи, що у списку приїжджих не прості люди.

Електронне запрошення на дві особи дало змогу без перешкод зайти в середину, а далі крізь натовп просочитися у вітальню. Що не говори, а вітальня цього дому була прикрашена з розмахом. Спеціально до сьогоднішньої вечірки винесли усі меблі, аби організувати здоровезний танцмайданчик та заздалегідь налаштували барну стійку з окремим персоналом для розливу міцних напоїв.

Навколо сновигали довгоногі красуні, що зваблювали своїм відвертим виглядом, а за ними полювали голодні до жіночої плоті чоловіки. Нічого такого, що б могло здивувати Сергія, але коли за кілька хвилин вони пробилися до барної стійки, те здивування збільшилося з розмахом.

Чоловіче серденько закалатало від побаченого, адже перед ним, за барною стійкою, стояла його різдвяна Зая. Поправляючи відверту сукню, що підскочила трохи догори, вона чекала на своє замовлення та зовсім не очікувала зустрітися поглядом з тим, від кого нещодавно тікала щодуху.

Навіть у приглушеному світлі було видно її реакцію: очі розширилися, губи привідкрилися в здивуванні, а щоки запалали рожевим цвітом посеред зими, не дивлячись на макіяж, який не міг цього приховати.

Така її реакція тішила Сергія. Тож, не чекаючи поки дівчина знову втече, він перший підійшов до стійки, споглядаючи, як різко вона вхопилася у склянки, які їй щойно подали.

- А чого сьогодні без карнавального костюму, Зая? – перепитав він, грайливо кліпнувши до неї оком.

- Відвали по-хорошому, - почулося колюче у відповідь, і це було перше і останнє, що промовила білявка, перед тим, як піти.

- Хто вона? – перепитав Слава, не відводячи погляду від дівчини, що старалася швидко сховатися серед натовпу цієї тусовки.

- Мій різдвяний подарунок, - відповів Сірий, грайливо прикусивши нижню губу, аби втримати слину, що почала збиратися.

- Це та, що вискочила з твоєї квартири у костюмі зайчика?

- Ага… Моя Зая, - відповів чорнявий, сяючи, як травневе сонце.

Невідомо, як Слава, а для себе дівчину він вже знайшов. Тим паче, що минулого разу, у різдвяний вечір, він сам собі пообіцяв, що якщо ще раз зустріне Заю, обов’язково вчепиться в неї гострими зубами, притягнувши назад у своє вовче лігво. Слів Вовк на вітер не кидав, тож, кинувши на дівочу дупцю свій мацний погляд, сповнений хтивих бісенят, потер енергійно долоні, уявивши, як наступного разу перевірить її на якість та пружність.

- Ах ти ж чортяка! І тут підфартило! – не міг повірити власним очам спантеличений Слава, вкотре ковтаючи заздрість. – Все, пішов я від тебе, бо ти всю мою удачу відбираєш.