Він

Різдвяний вечір для Сергія був не таким святковим як для інших. Настрій був під корінь зрубаний і надія реанімувати опущений стан жевріла лише завдяки кращому другу Славі.

На щастя, Сірий нарешті закінчив свій переїзд до нової квартири, яку нещодавно купив, і тепер діло лишалося за меншим – розкласти усі ті коробки, які щойно занесли хлопці з вантажної служби.

Було б добре зробити це перед тим як повинен був прийти побратим, але зиркнувши на ті клунки, новоспечений господар різко відвів погляд, бо робити це саме зараз зовсім не хотілося. Єдиним бажанням, яке він зараз мав, було налити келих чогось міцненького та плюхнувшись на диван, розкинутися зірочкою. Та тільки-но він налив бурштинового у прозору посудину, щось в середині однієї із коробок зашаруділо, притягнувши до себе погляд.

Пильнуючи здоровезну коробку – Сергій насторожився, ставши ступором посеред кімнати та, коли шереху не повторилося, чорнявий красунчик з триденною щетиною, що тільки прикрашала його загальний образ брутального ловеласа – розслабився, і це стало його помилкою.

Вмить коробка різко розкрилася, а з середини, на світ божий, вискочила дівчина у костюмі зайця, на додачу викинувши цілу купу яскравої мішури, що розлетілася у всі боки.

- Сюрприз! – заволало чудо з довгими вухами і від цього голосового супроводу чоловік аж підскочив, відчувши, як серце швидко підскочило до горла, а потім так само різко рвонуло у п’яти.

- Зараза! – Заволав він рефлекторно з переляку та випустив келих, який, на щастя, не розбився.

Його не можна було назвати боягузом, та чомусь, саме зараз, коротке волосся стало на диби, а душа на мить вийшла з тіла.

Бурштиновий вміст келиха швидко заплямував молочного кольору новенький килим, додаючи міцного алкогольного ароматизатору, і ті пари були першим, що привело його до тями. Очі кліпнули раз, другий, стараючись переварити бачене та тій картинці не було логічного пояснення.

Зараз перед ним стояла незнайомка у карнавальному костюмі зайчика: купальник кремового кольору з відвертим вирізом, довгі вушка, що обрамляли довге біляве волосся, майстерно вкладене широкими хвилями і більше нічого. Навіть колгот не було на тій дупці, на якій закінчувалися довжелезні ноги. Стояла собі, як вкопана, ніби води в рот набрала і тільки лупала своїми великими очиськами, майстерно підфарбованими тушшю.

- Ти хто така?! – Перше, що запитав Сергій гнівно, потроху відходячи від того сюрпризу, що мало не довів його до інсульту.

- Що? – несміливо мовило дівчисько і застигло на місці, ніби почало перезавантажувати свій процесор, і це було доволі кумедно. Здавалося, що вона й сама не кумекала, що тут коїлося, а від розуміння цього загальна картина ставала більш абсурднішою. - Що я тут роблю? – перепитала білявка далі та підтвердила його здогадки.

- Я те ж би хотів почути відповідь на це питання. Що ти робиш у моїй квартирі, Зая?

- Не знаю, - відрізала незнайомка та рефлекторно стягла з голови кольорову мішура, яка приземлилася на заячі вушка та мерехтіла перед очима, заважаючи роздивитися все довкола.

- Гарна відповідь. Напевно довго тренувалася?

- Я... – знову впала дівчина в ступор і, на подив, швидко з нього вийшла, різко схопивши невелике простирадло, яке до цього ймовірно слугувало підстилкою, а зараз поспішно перекваліфікувалося на захисний щит від його мацних очисьок, що не роздивлялися, а вже пожирали відверто. – Вибачте, сталася помилка, - додала вона та ніби за помахом чарівної палички, почала червоніти, згораючи від сорому, але то було так мило.

Картина додавала цікавих фарб та розширяла спектр емоцій. У тих нових відчуттях, що брали своє коріння з переляку, різдвяний подарунок пробудив щось нове та цікаве, і це зачепило Сергія, спонукаючи чоловічу душу міняти стратегію.

- Нічогенька така помилка, - ще раз кинув оком на відкрите декольте з пишними грудьми його улюбленого розміру, що у всі часи був кращим антистресом. Нащо взагалі той ром, якщо на обрії намалювалася така краля. А від того й настрій почав швидко підніматися, а голос набував нот грайливості, де хитрий сірий вовчисько вийшов на полювання. – Звідки ти взялася, Зая? Хлопці замовили? – Озвучив далі свої здогадки та трохи розслабившись, зробив декілька кроків до білявки, що ще й досі стояла в коробці.

Де й ділася та втома, яка накопичилася за цілий день. Як не крути, а бажання розпакувати різдвяного подарунка росло з кожною секундою у швидкій прогресії. Очі заблищали грайливими бісенятами, а кров заграла, ніби йому було знову сімнадцять, а не двадцять сім, як зараз.

- Вантажники занесли, – відповіла дівчина, явно не маючи бажання розповідати всю передісторію.

- Зрозуміло, що не з місяця звалилася. Це, напевно, Слава тебе відправив? – запитав він далі, подумки дякуючи другові за такий приємний сюрприз.

- Кажу ж: помилка. Мені пора, - мовила дівчина та зробила перші кроки до втечі, які відразу ж увінчалися провалом.

Білявка змогла лишень підняти ногу аби швидко вискочити з коробки та на жаль, чи на щастя для самого Сергія, так і рухнула додолу, приземлившись біля його ніг.

То, напевно, було благословення боже за всі його добрі діяння, адже подібного виступу темноокий ніколи не бачив. Виявилося, що до костюма додавалися ще й чуні, що були схожі на волохаті уги, і вони теж добре підходили до основного луку. Але найбільшу цікавість викликав атрибут, від якого в середині щось сіпнулося. Адже, гепнувшись на коліна, дівчина відкрила той свій бік, який до цього був недоступний чоловічим очам.

У тому положенні, рачки, куций заячий хвостик стирчав до верху, притягуючи чоловічий погляд до шикарної дупці. Так і хотілося ляснути по пружним контурам, прицмокуючи, але натомість, Сергій тільки розлився у благій посмішці хитрого переможця.

- Ауч, - засичало зайчатко, поки Сірий насолоджувався картиною маслом.

Мить, і чудо всілося дупцею на килим, потерло коліна на які приземлилося, ниючи так, ніби й правда біднесенький поранений зайчик.