Розділ 25

У замкненому на сім замків приміщенні спалахнуло золоте полум'я і з десяток орків увірвалися до замку. Неймовірний гуркіт упереміш з риком і криком піднявся в невеликій кімнатці. «Ополчення» розступилися, чи то від страху, чи надали армії можливість виконати їхній обов'язок. За чудовиськами слідом, з'явилися і друзі разом із вченим.

Далі рахунок йшов на секунди. Відімкнути всі замки зсередини не так просто як здається. Дол обережно доторкнувся до дверей рукою з перснем і всі вони клацнули синхронно. Шестеро вискочили і поквапилися замкнути двері, за якими знову фіолетовою пустотою блищала нульова гравітація.

— У лабораторію. — махнув правитель і перевів погляд на друзів. — А ви п'ятеро, зі мною.

Довгі світлі коридори замку, прикрашені золотом і камінням, вражали, особливо дівчат і Сарбса, які зовсім не розраховували, що їхня пригода закінчиться в палаці. Та й одягнені вони не до такої нагоди.

Вони опинилися у тронному залі. Король зайняв своє місце, принци впали на одне коліно, інші сліпо наслідували їхній приклад.

— Ваша Величносте, — заговорив ельф, — я хотів би принести свої вибачення.

— Мені не потрібні Ваші вибачення. Хто ці гості в моєму домі? — дзвінко розносився голос головного ельфа союзу Екоіпсо.

— Ревільса Ви знаєте, Сарбс — його слуга, Мерелед — медик, Тарен… — чоловік замовк і, на секунду розгубився.

— Моя наречена. — сказав Ревільс, підводячи на короля погляд.

— Так. — кивнув ельф і озирнувся до друзів. — Рекомендую, мій батько, король Екліпсо — Гравар Світлий.

— Підніміться, діти мої. — спокійно сказав король.

Друзі виконали наказ, але Тар, насилу втримавшись на ногах, в останній момент схопилася за плече "нареченого", ілюзії, все ще, неймовірно виснажували її.

— Тепер я, все-таки, поцікавлюся, як же мій син та спадкоємець темного престолу зі своєю свитою опинилися в орочому лісі? — а потім перевів очі на вампіра та його "наречену". — Тарен, не могли б ви відпустити свого судженого. У стінах цього замку не місце розпусті. — його голос звучав холодно і дзвінко.

— Я приношу за це свої вибачення, — вклонився Ревільс. — Вона поранена.

Король клацнув пальцями, увійшли двоє.

— Допоможіть тим, хто потребує допомоги, запропонуйте гостям ванну і, думаю, ніхто не відмовить мені в пропозиції повечеряти у вашій компанії. — висловився король, а потім озирнувся на свого сина. — Дол, на нас чекає серйозна розмова.

Він підвівся з трону і повів сина до дверей. Тарен, на своє щастя, не промовила ані слова, наче відчувала, щойно заговорить всі навкруги миттєво зрозуміють, що вона селянка.

А вже за годину, ця сама селянка, усвідомила, що значить бути принцесою. Її провели в купальню, залікували рани, зробили манікюр, макіяж та вплели у волосся золоті стрічки. Лагідні ельфійки тільки й говорили, про те, як зелена сукня підкреслює виразні очі, а черевички на підборах, роблять поставу жіночною та ніжною, вони мило усміхалися, але, наче заздрісно, відводили очі.

Двері відчинилися:

— Дівчата, — посміхнувся вампір. — залиште нас наодинці.

Ельфійки тільки-но хотіли заперечити, але зіткнулися з пихатим поглядом принца і поспішили покинути кімнату. Він виглядав напрочуд добре: блискучі лакові туфлі, строгі штани, біла сорочка з мереживними рукавами, звичний офіцерський пасок та чорний піджак, ледь накинутий на плечі.

— Ти чудово виглядаєш. — почав чоловік.

— Я тобі цього ніколи не пробачу. — спокійно говорила дівчина.

— Ти питала як ти можеш залагодити провину. Тож я вигадав: давай сьогодні ми повечеряємо як принц і принцеса, і обійдемося без скандалів, а завтра повернемося в трактир і ти втілиш будь-який з планів помсти, який уже придумала твоя славна голівонька. — він протягнув дівчині бинти. — Та я з'явився з іншого приводу. Не стану ж я показувати все це місцевим лікарям.

Вона видихнула і мовчки виконала прохання. Опіки на його руках уже починали гоїтися, хоча, все ще, виглядали моторошно. Люди не виживають після дотику срібла, особливо такого тривалого, це і є вампірська регенерація. Тим неймовірніше це виглядало знаючи, що срібні браслети стримують левову частку цієї сили.

Тарен ховала браслети та опіки під щільним шаром бинтів:

— Навіщо ти це взагалі сказав?

— Ну пробач, Дол не зміг швидко придумати, що відповісти, я ляпнув те, що хотів ляпнути. За те не буде зайвих питань та проблем.

— Питання і проблеми почнуться після того, як поповзуть чутки, а я, все ще, не прийму твоєї пропозиції. — дзвінко засміялася дівчина.

— Тихіше. — перебив її Ревільс. — У палаці працюють правила.

Далі слідував список: «не говорити голосно», «відповідати коротко», «не встрявати в чоловічі розмови» та інше. Загалом те, що вона звикла робити у своєму рідному селі та наодинці з друзями, тут — табу. «Невже йому просто подобатися, моя простодушність?» — думала дівчина, пропускаючи більшість правил повз вуха.

— Тобто, сидіти, вдавати, що я твоя наречена і не відсвічувати? — висловилася та, зав'язуючи вузлик.

— Так. Ти відповіла досить коротко, але перебила чоловіка. — видихнув вампір. — І, молю тебе, звертайся до усіх на Ви.

Двоє ельфів вирушили гуляти замком і обговорювати все, що сталося останнім часом. Їхній шлях закінчився біля дверей лабораторії.

— Оскільки, як я і пророкував, фронт тебе прожував і виплюнув. — завів король звичну промову. — Я не дозволю тобі промишляти аби яким заробітком, тому хочу, знову, запропонувати науку. Зараз починається нова епоха, у нас є «сировина», звичайно цим вже займається Тагідо…

— Знов шалені ідеї мого шаленого старшого брата. — роздратовано кинув Дол.

— Ідея його, але я хотів би передати цю справу тобі, як досвідченому військовому та непоганому вченому.

Вони зробили крок у приміщення. Пара дюжин чоловіків і жінок, у білому одязі, орудували над тілами ще живих орків.