Розділ 18

Незабаром друзі повернулися до табору. Сарбс відзвітував, що Тарен провела одна в лісі трохи більше півгодини і вирішив умовити її повернутися. Конфлікт зам'яли.

Тривожна ніч, але ранок видався славним, присутність сонця на небі, відсутність дощу, а головне, що вся компанія у зборі та нікого не намагалися з'їсти.

Коли їм довелося вибратися з печери і йти далі Ревільс був бадьоріший за всіх. Хоча обставини цієї ночі мали спровокувати зворотний ефект. Замість крику про нічний інцидент, він тільки захоплено розповідав про вампіра, що жив у печері.

Виявляється була легенда колись, про темного вампіра, який був жорстокий і кровожерливий, настільки, що й свої і чужі намагалася звести його зі світу. Він, усвідомлюючи щоранку, які біди чинив уночі, втік і оселився відлюдником у глибокому-глибокому лісі, щоб не завдавати шкоди людям і худобі, але щоночі, обертаючись на кажана-кровопивцю, він все одно, відлітав у місто, вбиваючи, в середньому, по десять чоловіків, сім жінок і п'ять незайманих дітей або два десятки корів.

Якось він убив сім'ю ведуньї і вона отруїла його. Більше він не зміг змінити форму на людську і назавжди лишився кажаном. З кожною знекровленою жертвою його тіло виростало все більше і, зрештою, він збільшився настільки, що не міг уже вилетіти з печери. Тоді, щоб бачити в темряві, у нього почали з'являтися зайві очі, все більше і більше очей, ось їх уже вісімнадцять.

Тоді він почав відправляти дрібних кажанів до міста, які крали для нього їжу. Останні кілька років він уже не росте, його маленькі діти-кажани, повертаються не в повному складі і чим більше мишей він відпускав, тим менше їх поверталося. Наразі вони тягають йому менше десяти людей на добу.

— Щось не схожий його переїзд у ліс на усвідомлення своїх помилок. Швидше привід втекти від настирливих месників. — потираючи плечі, від жаху, прошепотіла Тарен. — Він же не просто не може контролювати себе, зараз він свідомо вбиває по десять людей на день.

— Десять чоловік, до речі, — це більше трьох з половиною тисяч людей на рік. — почала рахувати Мерелед. — А такі жертви неприпустимі в цивілізованому суспільстві.

Отут і вибухнув черговий конфлікт. Звичайно Ревільс, як вампір, не міг не захищати свого родича, але і Мер, через адекватність і гуманізм, не могла погодитися з тим, що можна безкарно вбивати людей. В цілому, вампіри вже багато років харчувалися виключно кров'ю тварин, за рідкісним винятком продажу на чорному ринку донорської крові різних рас.

Ревільс, з цього приводу, мав свої скелети в шафі. Подібний злочин можна помітити, і навіть розслідувати, на мирній території, але на передовій ніхто не розбиратиметься від чого вмирали загарбники, батьківщину захищати можна будь-якими методами.

Зрештою, друзі розділилися на два табори: кровопивці говорили, що у них є потреби, а дівчата, що у громадян є права, які не можна порушувати навіть у разі крайньої необхідності. Скажімо так, Мерелед була всерйоз занепокоєна законними правами всіх громадян рівною мірою, а ось Тарен, з цього часу, просто боялася. А Дол… Він не хотів виступати за чи проти товариша. У таких суперечках він вважав за краще залишатися осторонь. Навіть якщо думка в нього була. Адже бути об'єктом чийогось обурення принц не любив, а тут думка нічого не вирішить, тільки викличе нападки.

Ельф знав точно, що в бою, жоден меч не вирізав стільки солдатів, скільки голодний офіцер, та й, з економічного погляду: його ж можна три дні не годувати після кожної битви. Суцільний зиск.

Інше, звісно, питання: застосування подібних методів на мирній території, де діють цілком не ілюзорні закони.

— Добре, щуко, а якщо, наприклад, накинуться розбійники. — міркував вампір, — І я врятую всіх таким ось «кровожерливим» чином. Чи це буде злочином?

— Звичайно! — обурилася Мер, намагаючись ігнорувати образливе прізвисько. — По-перше: ми озброєні і можемо відбитися від нападу, а по-друге: майже будь-який конфлікт можна вирішити дипломатичним шляхом.

— Щось жодного разу не пам'ятаю, що б ти напросилася перед вилазкою диверсійного загону у ворожий табір «вирішити конфлікт дипломатичним шляхом». А ось як відстрілювалася на полі бою — пам'ятаю.

— Хочеш сказати, що пустив би мене у розвідку?

Чоловік вдав, що задумався, примружуючи ліве око, але всі знали відповідь із самого початку.

— Ні. Хоча, — він демонстративно почухав потилицю, — якби була гарантія, що після твоїх промов їм так само сильно захочеться рибної юшки, як хочеться її мені…

— Всі будете свідками! — перебила та на підвищених тонах, хапаючись за арбалет. — Я попередила, якщо він не замовкне, я випущу болт йому межи очі!

— Ось тепер я зрозумів. — вампір посміхнувся. — Все можна вирішити дипломатією, особливо якщо дипломатично погрожувати розправою.

Блондинка зарядила арбалет.

— Так стоп! — перебив їх Дол. — Привал. Якщо хтось у цьому лісі влаштує бійку, я особисто приріжу його, а всім його родичам розповім, що стратив прямо на місці за революційні промови, мене суд виправдає, а за вами навіть плакати заборонять.

— Ось, що я називаю дипломатією. — засміявся вампір і озирнувся до Тар. — До зброї? — ствердно спитав той.

Вона тільки-но встигла кинути рюкзак і сіла поруч:

— Ти серйозно? Я не вампір, я маю погану звичку втомлюватися.

— Раса це не проблема. — посміхався той. — Питання п'яти хвилин.

— Краще б цигарку запропонував.

Він демонстративно закурив і дістав із-за спини фамільний меч:

— А ти забери. Чи знов злякалася?

— Ти ще діятимеш мені на нерви? — вона схопилася на ноги, виймаючи сталь із ножнів.

Ревільс був певен, що читав її як відкриту книгу. Знав кожен крок, вгадував кожне слово та дію. Наче вони знайомі не десять днів, а щонайменше десять років.

Задзвеніла сталь. Сказати, що вампір піддавався — нічого не сказати. Для нього це була дитяча гра, в якій треба піддатися, щоб вона стала цікавою.