Розділ 10

. POVКатарін.
Я спала до обіду адже сьогодні у ночі Срібноволоска виходить на полювання. Я  ще маю намір взяти справи своїх братів. Хай тільки той нічний Ганс випередить мене! Найду і бошку відірву.
Сьогодні надиво тепло. Кінець вересня, як-не-як.
Із-за протилежного намету вийшов Нік. Він усміхається чомусь. А за ним Ліза. Дівчина теж не сумна. Отже вони помирились.
Ну, як так можна? Як можна сьогодні цілуватись з одною, а завтра з іншою?
Так, Катарін! Тобі всеодно, тобі це не цікаво!
Угу. Аякже. От козел без рогий!
-Привіт, - сказала я братам та Моані, що сиділа біля цих балбесів.
-Привіт. Будеш з нами у карти грати?, - запитував Гарс.
-Роздавай.
Зараз засяду за картами і забуду про того пинька Ніка.
Метелики строкаті! Нік сідає біля мене.
Моє серце пропустило декілька ударів.
Держись Кат.
Ми пограли в карти потім всі розійшлись по наметах готуватись до ватри(кострова).
Викладач запитав чи буде мій брат співати.
-Ее ні. Цього разу це робить Кат.
Та ти, що геть безсмертний? Я зло подивилась на брата.
Ладно.
-Безсмертний, грай пісню "Люби меня люби", - сказала братові на вухо.
Я сіла на місце а брат взяв гітару.
Під час того, як я співала всі так мовчали. Може у мене голос змінився. Чому вони так мовчали? Нік той обше чуть дирку не пропалив своїм ренгеновським поглядом, від якого мурашки по тілу.
Потім хтось завів пісеньку про синицю і жука.
Буду іти. Мені ще непомітно портал відкрити.

У наметі нікого немає. Я переодягнулась у чорні джинси, толстовку та носки з кросами такого ж кольору
-Et lapides de morte in choro dextro loco: et ut mihi in spheara 
Передімною з'явився портал із моїх каменів смерті. 
Вже за дві секунди я стояла у кабінеті свого діда.
Чоловік сидів у кріслі-качалкі. Сьогодні на ньому був звичайний домашній костюм.

-Привіт онуко. Прийшла вмконати завдання? 
-Так. І я хочу ще взяти і остаоьні завдання темних. 
-Що знову нічний Ганс випереджає? 
Мій дід знав чому я інколи виконую чужі завдання. 
-Так. 
-Ну, шо ж. Десять за ніч зможеш? - на лиці старика з'явилась усмішка. 
Мда. Багатенько. 
-Зможу. 
Він здивувався. 
-Ну тоді тримай. 
Він дав мені стопку бумаг та інвентарь.

Я заспівала пісню "Dream a posiple". Моє волосся з каштанового серелньої довжини стало срібним та довгим, а очі з янтарних у фіолетові. Губи накрасила матрвою, бордовою помадою. Номери на моцику змінила. Ну, що ж дорогі жертви. Я їду!

Нуу взагалом все, як завжди. Вбивства та державні зради. 
Поміняла номери на моцику і вперед робити парад трупіків. 
Дев' ять завдань по універсалу. 
Заломую. Звязую. Диктофон. Шприц з  екстерном. Голка зарурилась під шкіру та випустила фіолетову рідину. Запитую "Вбивав?" або "Зраджував державі?". Аолучаю відповідь "Так". Роблю все, щоб смерть була довгою та болісною. Забираю камінь смерті. Їду на наступне завдання. 
Так. Он моє вікно. Саме там сидить останній гад. 
Вилазю на підвіконник. 
-Quod animae mortuorum mea in sempiternum(душа померлого навіки моя).-доноситься до моїх вух. 
Визоджу з тіні. 
-Кого я бачу! Нічний Ганс, заьрав моє замовлення. Ґ повиння дякувати? 
Чоловік обернувся. Зав'язалась бійка. Ми обоє знаємо стільки коштують наші голови. 
Так, потрібно валити звідси. Він явно чильніше мене, а завдання виконали засість мене. 
Я стрибаю з вікни. Сідаю на моц та їду.

Відхекуюсь лише в кабінеті діда. 
-Дев' ять завдань виконано.
-Чому не всі? - запитує дід.
Патамушта кабачковая икра! (це із якогось старого кіна).
-Ганс помішав. Точніше спочатку виконав його, а потім чуть і мене чуть не положив до того чувака.
-Зрозуміло. Запись диктофона у архів, а сама в табір.
Зробила все, як сказав дід.

На годиннику п'ята ранку. Я вернулася у табір. 
Сьогодні навіть про Ніка думати не змогла. Я просто завалилася спати. 
 

С