Розділ 48. Маска шляхетності.

Понеділок приніс першого офіційного гостя, щойно термін найсуворішої жалоби формально добіг кінця. Лорд Редкліфф прибув у розкішному екіпажі, колеса гуркотіли по гравію так голосно, що аж вуха закладало. Він сяяв золотими ґудзиками, напомадженими вусами та бездоганними манерами справжнього хижака з віталень Мейфера. Редкліфф був саме тим типом чоловіка, якого обожнювала мати Нори: титулований, витончений, з ідеальним пробором і здатністю годинами вести пусті розмови про італійську оперу.

Джаспер зустрів його біля самих воріт. Він не вклонився – капітани королівської піхоти не схиляють голови перед лордами так низько й запобіжливо, як це роблять домашні лакеї. Він просто перевірив документи й пронизав гостя поглядом, від якого аж мороз по шкірі, так дивляться на підозрілих типів, що намагаються пронести отруту в серце фортеці.

— Капітане, — процідив Редкліфф через зуби, виходячи з карети й поправляючи циліндр. — Мені доповідали, що цей дім тепер більше нагадує казарму, ніж шляхетний маєток. Бачу, чутки не брехали.

— Безпека леді Елеонори – мій єдиний пріоритет, мілорде, — відповів Джаспер із кам’яним обличчям, у якому не здригнувся жоден м’яз. — Проходьте. На вас чекають у малій вітальні.

Нора сиділа навпроти Редкліффа, з усіх сил намагаючись не виказувати смертельної нудьги. Мати сиділа поруч, як цербер у шовковій сукні, схвально киваючи на кожну пафосну фразу гостя. Джаспер нерухомо стояв біля дверей. Він здавався частиною інтер’єру, статуєю в мундирі, але його погляд, гострий як лезо, не відривався від рук лорда та його нервових жестів.

— Елеоноро, ви виглядаєте... дещо блідою, — солодко промовив Редкліфф, подаючись уперед і обдаючи її запахом важких парфумів. — Можливо, вам варто змінити цю похмуру варту та задушливі стіни на прогулянку в моєму новому екіпажі? Я придбав пару чудових гнідих минулого тижня. Вони швидкі, як сам вітер.

Нора вже відкрила рота, щоб ввічливо відмовити, але в цей момент Джаспер зробив рішучий крок вперед. У його руках був срібний піднос із листами, які щойно доставив посильний – насправді Мовчун, який за годину до цього "перехопив" пошту Редкліффа через свої канали в доках.

— Прошу вибачення за втручання, мілорде, — звернувся Джаспер до батька Нори, який саме увійшов до вітальні. — Цю кореспонденцію щойно доставили терміновим кур’єром. Мені сказали, що це стосується... майна, яке ви мали намір обговорити з лордом Редкліффом перед підписанням будь-яких угод.

Джаспер "випадково" нахилив піднос саме в той момент, коли проходив повз леді Сент-Ендрюс. Один із листів – без конверта, розгорнутий так, щоб текст кидався в очі – упав прямо на її розкішні шовкові коліна. Вона автоматично підхопила папірець, і її очі, густо підведені тушшю, миттєво розширилися від шоку.

Це було суворе повідомлення від ліквідаторів боргів. У ньому чітко зазначалося, що маєток Редкліффа закладено втричі, його рахунки заморожені, а славнозвісні "гніді коні" куплені в кредит під майбутню заставу весільного приданого дружини.

— Що це за зухвалість, Кейн?! — вигукнув Редкліфф, стрімко червоніючи до самих вух. Його маска шляхетності тріснула, оголюючи паніку загнаного в кут гравця.

— О, капітане, ви сьогодні такий незграбний, — холодно і повільно промовила мати Нори, але її пальці так стиснули лист, що папір жалібно хруснув. — Але... Генрі, — вона повернулася до чоловіка, і в її голосі забриніла сталь, — здається, наш вельмишановний гість забув згадати маленьку деталь. Він прийшов сюди не за розбитим серцем нашої доньки, а за її банківським рахунком, щоб врятувати власну шкуру від ганебної в'язниці для боржників.

Скандал спалахнув миттєво, наче сухе сіно від іскри. Лорд Сент-Ендрюс, чиє почуття гідності було зачеплене в саме серце, не став слухати виправдань. Редкліффа виставили за двері за лічені хвилини під суворим супроводом Шрама. Той "випадково" занадто міцно стиснув плече лорда, прискорюючи його рух до карети.

Коли екіпаж афериста зник за воротами, у вітальні запала тиша. Нора відчула на собі погляд Джаспера. Він знову стояв біля дверей, бездоганний і мовчазний, але в очах так і світилося задоволення – план спрацював.  Перший "претендент" був знищений його ж зброєю.