Розділ 44. Троянський кінь у білих рукавичках.

Джаспер сидів у тісній, заваленій ящиками підсобці пабу, перебираючи старі папери, заховані в подвійному дні дубової скрині. Серед боргових розписок та зашифрованих донесень лежав пом’ятий, пожовклий від часу, але офіційний наказ про почесне звільнення зі служби.

Він справді був на фронті. Закриваючи очі, Джаспер досі чув надривні крики поранених, відчував льодяний дотик безсонних ночей в окопах та в’їдливий запах пороху, який, здавалося, став частиною його власної шкіри. Коли він повернувся до Лондона, виживши в тому пеклі, він марив лише про тишу й мирне життя. Але Сохо не знало миру. Його старший брат, який тримав завулки у залізному кулаці, загинув під час чергового переділу територій, залишивши після себе хаос та сотні людей, чиє виживання залежало від авторитету їхнього прізвища. Джасперу довелося змінити мундир на вовняне пальто, а наградну шаблю – на ніж за поясом. Він став чудовиськом, щоб врятувати те, що залишилося від його зграї.

Тепер, дивлячись на печатку на документі, план Нори вже не здавався йому лише маренням закоханої аристократки.

— Капітан Джаспер Кейн, — прошепотів він, розглядаючи свої мозолисті руки. — Ти вмієш тримати спину рівно, коли свистять кулі. Ти вмієш віддавати накази, від яких залежать життя. То чому б не спробувати віддавати їх у білосніжних рукавичках?

Тієї ж ночі він прийшов до маєтку. Нора чекала його біля таємного входу, нервово терзаючи краї своєї темної шалі. Джаспер не став обіймати її відразу. Він стояв перед нею – випрямлений, із зібраним, крижаним поглядом професійного солдата, який готується до вирішального штурму.

— Я зроблю це, — почав він без вступних слів і ніжних привітань. — Але ми провернемо це за моїми правилами. Я не буду твоїм декоративним чоловіком чи домашнім псом, Норо.

Він зробив крок до неї, і в його зіницях знову спалахнув той небезпечний вогонь, який вона так часто бачила в похмурих залах Сохо.

— Я дійсно служив. У мене є документи на ім’я Джаспера Кейна, які пройдуть будь-яку перевірку. Оскільки твій батько зараз здригається від кожного шереху в коридорі, він буде щасливий бачити професіонала поруч.

Нора слухала його, затамувавши подих, відчуваючи, як її власний план починає обростати сталевими м’язами.

— Ти хочеш увійти в маєток як голова охорони? — здогадалася вона.

— Спочатку – так. Це ідеальний троянський кінь. Я офіційно наймуся охороняти твій спокій. Твої батьки звикнуть до моєї постійної присутності, до звуку моїх кроків. Я буду тим, хто "вчасно помітив" останню загрозу від людей Сент-Клера. А через місяць-два, коли жалоба стане лише формальністю, ми зробимо так, щоб капітан Кейн, герой війни та твій рятівник, став єдиним кандидатом, якому твій батько довірить твою руку і свої капітали.

— А як же твої люди в Сохо? — запитала вона з тривогою. — Ти не можеш просто кинути їх напризволяще.

Джаспер хижо, по-вовчому усміхнувся.

— Я і не збираюся їх залишати. Я керуватиму Сохо прямо з твого маєтку, під самим носом у твого батька. Твої зарозумілі лакеї навіть не запідозрять, чому до "голови охорони" щодня приходять дивні посильні. Мої хлопці стануть твоїми очима і вухами по всьому Лондону. Якщо хоч один із твоїх майбутніх залицяльників матиме приховані борги або підлі наміри – я знатиму про це раніше, ніж він переступить поріг цього дому.

Нора відчула, як по спині пробіг морозець. Це було геніально і водночас жахливо. Вона отримувала кохану людину, абсолютний захист і при цьому не втрачала зв’язку з тією свободою, яку дарувало Сохо.

— Твій батько оцінить мій досвід, — додав Джаспер, беручи її обличчя у свої великі долоні. — Він шукає безпеки для своєї єдиної доньки в місті, яке збожеволіло від убивств. Я дам йому цю безпеку. А ти... ти даси мені законне право бути поруч із тобою, не ховаючись у смердючих тунелях.

— Але тобі доведеться навчитися нашому етикету, — прошепотіла вона, притуляючись до його долоні, яка пахла залізом. — Жодної лайки з низин. Жодних ножів на столі під час обіду.

— Заради тебе, міледі, — він несподівано схилився і поцілував її руку так елегантно, що Нора аж завагалася на секунду: перед нею справді був принц, який просто надто довго маскувався під розбійника. — Я вивчу всі ваші дурні правила, до останнього реверансу. Головне, щоб коли двері залишалися зачиненими, ми залишалися собою.

Отак і почалася їхня божевільна авантюра проти всієї цієї аристократії. Тут на кону було не тільки багатство Сент-Ендрюсів, а й голова самого Джаспера, який наважився штурмувати Мейфер із чорного входу.