Розділ 43. Найнебезпечніша справа.

Ніч після відвертої розмови з Джаспером видалася задушливою і важкою. Нора лежала у своєму величезному ліжку під невагомою шовковою ковдрою, але думки її були нескінченно далеко від цієї випещеної розкоші. Вона вдивлялася в химерну ліпнину на стелі, що в місячному сяйві нагадувала застиглих чудовиськ, і вперше в житті вела холодний прагматичний розрахунок.

"Я не беру великих грошей у Сохо, — роздумувала вона, відчуваючи, як тривога стискає горло. — Веда допомагає нужденним за жалюгідні мідяки, яких ледь вистачає на оренду лавки та свіжу шавлію. Якщо я просто втечу з Джаспером, ким я стану? Злиденною втікачкою, яка вміє лише вишукано підтримувати бесіду та розрізняти елітні сорти чаю?".

Вона розуміла: Джаспер має незаперечну владу в нетрях, але його світ – це хиткий місток над прірвою. Сьогодні ти – грізний бос банди, а завтра – качаєшся в брудній канаві з ножем під ребрами або гойдаєшся на шибениці в Ньюгейті. До того ж вона була єдиною спадкоємицею. Якщо вона безслідно зникне або навіки заплямує прізвище, маєток Сент-Ендрюсів відійде далеким, жадібним родичам, а її батьки доживатимуть віку в порожньому домі, розчавлені ганьбою, яка гірша за смерть.

"Чи можливо це? — раптом спалахнула в її голові зухвала, майже божевільна ідея. — Чи можу я не йти до нього на дно, а ввести його у свій світ?".

Вона заплющила очі й уявила Джаспера в атласному жилеті за довгим обіднім столом. Його грубі руки, що звикли до холодної сталі ножів, тримають тонку, прозору порцеляну. Його бурштинові очі, що звикли дивитися в обличчя смерті, вивчають порожні обличчя нудних лордів. Це здавалося абсурдним маскарадом, але водночас це був єдиний шлях зберегти і любов, і власну ідентичність.

Наступного вечора, коли Джаспер з’явився в лавці, Нора була незвично мовчазною. Вона не кинулася в його обійми, а відразу почала з того, що випікало її зсередини.

— Джаспере, ми мусимо поговорити про те, що станеться, коли ці чотирнадцять ночей закінчаться, — почала вона, нервово прибираючи карти зі столу в шухляду. — Я не можу просто розчинитися в тумані Сохо. Я єдина донька. На моїх плечах тримається все: величезний спадок, майбутнє моїх старих батьків, честь роду, що вибудовувалася століттями. Якщо я зникну, я фактично вб'ю їх цим соромом.

Джаспер нахмурився, його погляд миттєво став колючим і настороженим.

— Ти хочеш сказати, що зрештою вибереш їх, а не мене? Що ці ночі – лише прощальна забава?

— Ні! — вона блискавично підійшла до нього і міцно взяла за руки. — Я кажу, що хочу, щоб ти став частиною мого справжнього життя. Ти розумний, ти природжений лідер, ти керуєш бандою краще, ніж деякі міністри – країною. Що, якби ми знайшли спосіб... "відмити" твоє минуле? Що, якби ти увійшов у маєток Сент-Ендрюсів не як злочинець із завулків, а як людина, яка особисто врятувала мене від Сталкера?

Джаспер гірко, майже болісно всміхнувся і повільно вивільнив свої долоні.

— Норо, подивися на мене. Поглянь на ці шрами, послухай мою мову. Твої батьки впізнають у мені вовка за версту, навіть якщо я буду мовчати. Вони шукають тобі казкового принца з родоводом, а не хлопця, який вигризав собі право на життя в підворіттях. Навіть у найдорожчому фраку Лондона я залишуся Джаспером із Сохо. Моя шкіра занадто груба для їхніх оксамитових крісел.

— Але ти справді врятував мене! — вигукнула вона, і її голос відлунив від скляних баночок на полицях. — Інспектор Гілл знає, що ти допомагав слідству. Ми можемо вигадати тобі легенду, бездоганну і величну. Ти можеш бути вихідцем із далеких колоній, таємничим ветераном війни, ким завгодно! Батько зараз настільки заляканий історією зі Сент-Клером, що він прийме будь-кого, хто доведе, що здатний мене захистити.

Джаспер відвернувся до запітнілого вікна. Його серце калатало в ритмі тривожного барабана. Перспектива стати "джентльменом" лякала його більше, ніж облава поліції. Це означало назавжди відмовитися від звичної свободи, від своєї зграї, від самого себе. Але дивлячись на Нору, він бачив у її очах таку суміш кохання та жаху, що розумів: вона боїться втратити його так само сильно, як і власну сім'ю.

— Ти просиш мене стати провідним актором у твоєму театрі, — глухо промовив він, не обертаючись. — Жити за їхніми химерними правилами, кланятися людям, яких я зневажаю, і вести розмови про погоду, коли хочеться взятися за ніж.

— Я прошу тебе бути поруч зі мною, — прошепотіла вона, вблагально притулившись лобом до його спини. — Без грошей і титулу я – ніхто. Я не зможу допомогти навіть твоїм людям у Сохо, якщо втрачу спадок і вплив. А разом ми могли б змінити все. І в Мейфері, і тут. Ти станеш моїм мечем, а я – твоїм щитом.

Джаспер мовчав довгу, нестерпну хвилину. Питання обов'язку Нори перед родом було занадто реальним і приземленим, щоб його ігнорувати. Він знав ціну бідності й не хотів такої долі для своєї королеви.

— Дай мені час, — нарешті сказав він, обернувшись. Його обличчя здавалося висіченим із граніту. — Стати твоїм чоловіком у стінах маєтку Сент-Ендрюсів – це найнебезпечніша справа, в яку я коли-небудь вплутувався. Якщо нас викриють, на нас чекає не просто в'язниця. Нас чекає повне знищення.

Він подивився на неї з такою сумішшю болю, відданості та прихованої люті, що Нора зрозуміла: він уже почав розглядати цей божевільний план як свою головну битву.