Розділ 24. Вуаль і порох.

Поки Лондон здригався від жаху, пошепки вимовляючи ім'я "Проклятої нареченої", Сохо жив за власними законами. Тут, у задимлених лабіринтах провулків, де закон закінчувався разом із останнім тьмяним ліхтарем, Веда була не міською легендою, а гострою необхідністю. Бандити не вірили в прокляття – вони вірили в успіх справи та вагу золота, а Веда забезпечувала цей успіх краще за будь-який оберіг чи наточений ніж.

Дзвіночок над дверима не просто задзеленчав – він болісно вдарив по вухах. До лавки, затягнутої павутинням та запахом сушених трав, увірвався холодний нічний вітер.

— Геть з дороги! — гаркнув молодий голос, перекриваючи тихий шепіт привидів, що зазвичай роїлися в кутках.

Веда й оком не повела. Вона сиділа за своїм столом, немов статуя, затягнута в незмінну чорну вуаль. Її пальці спокійно лежали на колоді старих, затертих карт, що бачили більше смертей, ніж усі цвинтарі Лондона.

Це був Джаспер "Кіготь". Йому ледь виповнилося двадцять один, але в його очах уже вигоріла вся юність. Після того, як констеблі застрелили його старшого брата під час невдалого нальоту на склади у Вест-Індських доках, Джаспер перехопив владу над бандою "Чорних псів". Він стиснув її у свої кулаки. Він був зухвалим, некерованим і, на відміну від розсудливого брата, не мав жодної поваги до "старих правил" кримінального підпілля.

Він підійшов до столу, спершись на нього руками. Сорочка порвана, щока подряпана – видно, що нещодавно в бійці був.

— Мені казали, ти бачиш те, чого не бачать інші, — вицідив він, впиваючись поглядом у вуаль Веди, наче намагався пропалити її наскрізь. — Мій брат здох, бо хтось нас здав. Поліція знала точно, біля яких воріт ми будемо. Я хочу ім'я, відьмо. Зараз же.

Веда повільно підняла голову. Від нього так і пашіло злістю, як від звіра в клітці. Але ще яскравіше вона бачила те, що стояло за його спиною. Поруч із юнаком виник привид його брата – бліда, напівпрозора постать із діркою в грудях. Покійник роззявляв рота, намагаючись щось прохрипіти крізь криваву піну, що застигла на його губах у момент смерті.

— Смерть твого брата була не зрадою, Джаспере, — її голос пролунав холодно, контрастуючи з його хрипким криком. — Це була самовпевненість. Він повірив, що ніч належить йому одному, і забув, що тіні мають тисячі очей.

— Не смій читати мені моралі! — він з усієї сили вгатив кулаком по столу. Кришталева куля здригнулася і ледь не покотилася на підлогу, але зупинилася біля самого краю, наче утримана невидимою рукою. — Кажи, хто вивів їх на склад, або я рознесу це кубло на тріски, а тебе підпалю разом із твоїми картами!

Веда нахилилася вперед. Тіні в кімнаті якось дивно заворушилися та потягнулися по стінах.  Джаспер мимоволі здригнувся – він відчув, як температура в приміщенні впала, а повітря стало густим, що важко було вдихнути.

— Ти справді хочеш знати правду? — вона простягла руку і перевернула одну карту. На ній був зображений Повішений. — Твій брат сам залишив слід. Він довірився жінці, яка працює на твого конкурента з Іст-Енду. Але поліція – це лише наслідок. Твій справжній ворог – той, хто зараз сидить у твоєму ж лігві й обіцяє тобі вірність, поки ти оплакуєш брата.

Джаспер застиг. 

— Хто це? Назви прізвище!

— Флетчер, — коротко кинула Веда. — Він уже продав твій наступний крок. Якщо ти сьогодні підеш на Гілфорд-стріт, як планував, ти ляжеш у землю поруч із братом ще до того, як зійде місяць.

Молодий ватажок витріщився на неї, шукаючи, чи не бреше вона часом. Він чув про Веду багато: подейкували, що вона допомогла "М'яснику" знайти схованку із золотом, і що саме вона попередила банду "Лисів" про облаву за годину до появи жандармів. Але відчувати її силу на власні очі було зовсім іншим – це викликало первісний страх.

— Якщо ти збрехала... — почав він, намагаючись повернути собі залишки зухвалості, але вона перебила його на півслові.

— Якщо я збрехала, ти не повернешся, щоб мені про це сказати. Смерть – надійний свідок моєї помилки. Але якщо я права – ти принесеш мені те, що я попрошу. І це не буде золото, Джаспере. Мені потрібні будуть твої люди... і їхні ножі для однієї делікатної справи, де закон буде безсилим.

Джаспер випрямився. Лють у його очах змінилася повагою. Він зрозумів, що ця жінка в чорному – найнебезпечніша істота, яку він коли-небудь зустрічав у нетрях Сохо.

— Домовилися, відьмо, — буркнув він і, не озираючись, вискочив за двері, знову впустивши в лавку нічний туман.

Веда знову залишилася в тиші, яку порушувало лише потріскування свічок. Вона знала, що Флетчер дійсно зрадник – привид брата Джаспера щойно вказав своїм напівпрозорим пальцем на зрадника у своїх передсмертних спогадах. Але вона також знала, що Джаспер тепер належить їй. У Сохо інформація була дорожчою за життя, а Веда володіла єдиним джерелом, яке ніколи не брехало – пам’яттю мертвих.

Джаспер 

Веда