Розділ 22. Проклята наречена.

Коли наступного ранку служниця, яка прийшла прибирати кабінет (одна з тих відданих дівчат, яких так завчасно порадила Нора), побачила тіло маркіза, вона не закричала. Вихована в суворих правилах вірності своїй справжній господині, вона лише мовчки зачинила двері на ключ і негайно відправила коротку записку до маєтку Сент-Ендрюсів.

Нора отримала її під час сніданку. Вона розгорнула папірець, на якому було нашкрябано лише два слова: "Тюльпан розквітнув".

Вона повільно склала послання і кинула його у вогонь каміна. Та дивилася на нього поки той не перетворився на попіл. Її обличчя було маскою спокою. Вона не відчувала жалю до Артура – він був занадто самовпевненим і засліпленим своєю владою. Але тепер її проблемою став не вбивця в масці, а живі.

— Знову, — ледь чутно прошепотіла вона. — Вони знову відчинять цей ярмарок наречених.

Вона надто добре знала своїх батьків. Для них її шлюб із маркізом Керінгтоном був не просто союзом, а вершиною соціального успіху, квитком до закритих лож та кабінетів міністрів. Тепер, коли Артур був мертвий, вони не дадуть їй спокою ні на хвилину. У їхніх очах вона знову перетворилася на "товар", який потрібно було якомога швидше і вигідніше прилаштувати, поки її молодість не зів’яла, а репутація не вкрилася пилом тривалого трауру.

Дім Сент-Ендрюсів був сповнений ароматів свіжої випічки та дорогих парфумів. Стіни здавалися їй занадто тонкими, щоб стримати ту лавину алчності, яка ось-ось мала обрушитися на неї.

За годину будинок Сент-Ендрюсів здригнувся від офіційної звістки. Мати Нори впала на диван із розпачливим криком, а батько, блідий і розгублений, негайно наказав готувати екіпаж до маєтку Керінгтонів. Нора вийшла до них у простій сірій сукні. Вона не плакала, лише міцно тримала в руках флакон із нюхальною сіллю – ідеальний образ "приголомшеної горем нареченої", яка перебуває у стані шоку.

— О, моя бідна дитино! — мати вхопила її за руки. — Яке нещастя! Весь Лондон буде лише про це й гомоніти! Що ж тепер буде з тобою? Ти ж тепер... вдова, але без титулу, без прав, без спадку!

— Мамо, благаю, — голос Нори був тихим і рівним. — Тіло Артура ще не охололо, а ви вже турбуєтеся про мої титули.

— Ми турбуємося про твоє майбутнє! — вигукнув батько, міряючи кімнату нервовими кроками. — Керінгтон був нашою опорою. Тепер нам потрібно бути вкрай обережними. Суспільство не любить "нещасливих" наречених, воно бачить у них лихий знак. Тобі доведеться якомога швидше знову вийти у світ, щойно закінчиться перший етап трауру. Я вже чув, що вдівець лорд Сент-Джон шукає нову дружину...

Нора відчула, як у грудях закипає злість. Сент-Джон? Старий розпусник із купою картярських боргів та сумнівною репутацією? Батьки вже почали новий перепис кандидатів, не дочекавшись, поки дзвони проголосять про смерть маркіза.

Вона відійшла від них, відчуваючи нудоту. Кожен їхній погляд був оціночним, наче вони вираховували, скільки коштуватиме реставрація пошкодженого товару.

Вона підійшла до вікна, ігноруючи голосіння матері. Привид Марти, колишньої економки Керінгтона, з'явився поруч.

— Вони продадуть тебе іншому, Норо, — прошелестів голос мертвої жінки, в якому чулося співчуття. — Чоловіки бачать у тобі лише прикрасу, майно, яке переходить із рук у руки.

— Не цього разу, Марто, — ледь чутно відповіла Нора. — Артур був моїм шансом на свободу, і він його змарнував своєю дурістю. Тепер я маю стати "святою" у своєму горі, щоб жоден чоловік не наважився наблизитися до мене без остраху.

Привид Марти гірко всміхнувся.

— Ти граєш із вогнем, дитино. Вбивця вважає тебе своєю. Він не потерпить жодної тіні поруч із тобою. Твій траур стане його союзником.

— Саме на це я і розраховую, — подумки відповіла Нора. — Якщо я не можу мати життя без контролю, я створю смерть, яка контролюватиме всіх.

Її новий план народився миттєво:

1. Траурна ізоляція: Вона обере найдовший траур, який тільки дозволяє етикет. Це дасть їй законне право зачинитися від світу, зміцнити свій таємний бізнес та накопичити власні кошти через фінансового повіреного, якого Керінгтон встиг затвердити перед смертю. Вона стане живою легендою – "Скорботною Дівою Лондона", жінкою, чия вірність померлому настільки велика, що вона відмовляється від земних радощів. Це створить ідеальне прикриття.
2. Використання вбивці: Вона відчувала, що Сталкер десь поруч. Після другого вбивства вона зрозуміла його мотив. Якщо він вважає її "янголом", вона використає цей фанатизм. Кожен новий претендент на її руку має відчути подих страху. Вона не буде бруднити власні руки – вона дозволить своєму "охоронцю" робити чорну роботу, залишаючи собі німб невинності.
3. Ореол прокляття: Якщо люди дізнаються, що вже два її залицяльники загинули за загадкових обставин. Її почнуть вважати "чорною нареченою", проклятою жінкою. Це відлякає мисливців за золотом її родини і дасть їй роки спокою. Страх – набагато сильніша зброя, ніж краса. Вона хотіла, щоб її ім'я шепотіли з острахом, а не з хтивістю.

Нора повернулася до батьків, і на її обличчі з’явилася лагідна смиренність.

— Я піду до себе, батьку. Мені потрібно помолитися за душу Артура. І... я хочу замовити найтемнішу сукню, яку тільки зможуть пошити. Мій траур буде тривалим. Можливо – вічним.

Батько хотів заперечити, відкрив рот, щоб сказати про "розумні межі", але погляд Нори – змусив його здригнутися й замовкнути. Він вперше відчув, що в цій кімнаті він більше не є головним.

Вона йшла до своїх покоїв, і в її голові вже визрівала наступна шахова партія. Світ думав, що вона зламана. Світ думав, що вона втратила все. Але Елеонора Сент-Ендрюс знала: справжня влада починається там, де закінчується надія інших на твою покору.

Коли вона зачинила за собою двері, у кутку кімнати її вже чекав старий полковник. Він мовчки простягнув їй примарну газету з некрологом.