ГЛАВА 1. ПРОБУДЖЕННЯ

БІЛЬ... Який же сильний біль! Валія почала приходити до тями від дикого болю та їдкого смороду, що йшов від слизу, в якому, дівчина безтурботно лежала. Легкий вітер пройшовся по ній, ніжно розвіюючи залишки незабрудненого у слиз волосся.

- Треба знайти сили піднятися, - відавила ледь чутно дівчина. Доклавши левову частку від залишених сил, все ж, вийшло сісти на мяку п'яту точку і аби не звалитись обперлася на руку за спиною.

Очі дівчини бачили навколо дерева, траву ,що майже достигала коліна, а розум не сприймав реальність, в якій вона опинилася. Згадки страшного удару, швидка зміна асфальтного покриття і неба, хрускіт кісток та скрежет змятого металу - ось що памятає і сприймає мозок. Геть не зважаючи на слиз і сморід Валія обійняла колінця, втикнулася туди обличчям і тихо плакала від того жаху, що їй довелося пережити.

Мабуть ви чекаєте, що зараз вийде принц на білому коні, притисне міцно до себе срібловолосу дівчину і будуть вони жити довго та щасливо? Це вже не той світ до якого ми звикли, це світ в якому панує сила і більше нічого.

Сонце заходило за обрій, вітер що розвивав дівоче волосся не такий ніжний, пташки поступово замовкають вкладаючись у свої гнізда до ранку, мирні звірі ховаються по норам, а на полювання виходять хижаки. Пройшло близько 5 годин з того моменту як Валія потрапила в цей на, перший погляд, мальовничий світ, але так і не знайшла в собі бажання відірватися від міцних обіймів колін та хоч на хвильку визирнути з такого "надійного" укриття. Відсутність сил натомість зробили свою справу і дівчина в такій самій позі, в якій сиділа, потихеньку завалилася на бік і заснула.

Ранок зустрів Валію у вигляді дітей, що бавилися з палками уявляючи себе лицарями, це були три хлопчика і дві дівчинки з місцевого селища, що розмістилося за лісом. Діти довго не наважувалися підійти до сплячої дівчини та нишком сиділи за найближчими до неї кущами, спостерігаючи та тихо перешіптувалися.

- Геран ти ж старший іди в розвідку і подивись хто це, я її ніколи не бачила тут, - пошепки вимовила темноволоса Ріана 5 років.
- Гадаю краще покликати батька, він точно зможе дати раду цій ситуації, - не вагаючись відповів Геран. Він мав на свій юний вік, гострий розум та добре розвинуте тіло, через це користувався авторитетом серед однолітків.
- Ріана, ходи до майстерні і поклич батька, а ми поки що будем слідкувати за срібловолосою незнайомкою! - Геран впевнено дотримувався свого новоспеченого плану.

Чужаків не люблять ніде, особливо якщо селище знаходиться осторонь від торгових шляхів і інших поселень це велика рідкість. І хоча спляча дівчина поки що не здавалася схожа на ту, що становить загрозу та це могло вмить змінитися. 

Гуртва - саме так називалось селище утворилось на цьому місці з вихідців простих селян близько сотні зим тому. В місті почався безлад з приходом нового правителя Рейга, якого ненавидів народ, бо владу він захопив силою проливши немало крові, через що, отримав прізвисько "Жнець". Тож засновники Гуртви під покровом ночі зібрали мінімальну кількість речей вирушили у мандри на південь. Їхня подорож тривала майже 20 днів, а мета - якумога далі відійти від цього, вже злого, міста. З того часу невеличке поселення на декілька хат розрослося в чисельності до сотень мешканців, створили свої майстерні, кузню, гільдію мисливців, розвивали сільське господарство цим же набули автономності та не відчували потреби в якомусь зовнішньому втручанні. З хижими дикими тваринами та рідкими випадками нападів монстрів без труднощів могли впоратися мисливці, які в свою чергу освоїли і луки і мечі і списи. Нападів інших народів не відбувалося з часів створення Гуртви, тож мирне поселення трудяг бід не знали та і відверто кажучи жили в своє задоволення в мирі і злагоді, як того бажали попередники.

Ріана бігла щодуху до майстерні, адже зволікання могло коштувати дорого для всіх мешканців Гуртви, хвилин 10 марафонського для дівчинки бігу далися взнаки і коли вона знайшла батька Герана то довго не могла віддихатися і пояснити причини такої квапливості. 

- Дядьку Магрид, дядьку Ма-агри-ид! - ледь приводячи дихання в норму почали лунати запинисті слова від дівчинки.
- Там дівчина зі сріблим волоссям, чужа, на околиці лісу з західного краю. - Ріана вхопила Магрида за руку і почала з усіх сил тягнути його за собою, хоч здавалося після такого забігу сил і не залишилося.
Магрид не зволікаючи взяв свого молота з деревяним руків'ям і мершій побіг поперед Ріани.